Знайдіть 3 складнопідрядних , 3 безсполучникових і 3 складних речення в "чорній раді " п. куліша

Оповідання джека  лондона «жага до життя» справило на мене сильне враження. від першого до останнього рядка знаходишся в напрузі, стежиш за долею героя, затамувавши подих. переживаєш і віриш, що він залишиться живий. на початку  розповіді перед нами два товариші, що поневіряються аляскою в пошуках золота. вони змучені, голодні, рухаються з останніх сил. здається очевидним, що вижити в таких важких умовах можна, якщо є взаємна підтримка, взаємовиручка. але білл виявляється поганим другом: він кидає товариша після того, як той підвернув ногу, переходячи кам’янистий струмок. коли головний герой залишився один серед безлюдної пустелі, із травмованою ногою, його охопив розпач. але він не міг повірити, що білл остаточно кинув його, адже він ніколи не вчинив би так з біллом. він вирішив, що білл чекає його біля схованки, де вони сховали разом добуте золото, запаси їжі, патрони. і ця надія є йому йти, перемагаючи страшний біль у нозі, голод, холод і страх самотності. але яке ж було  розчарування героя, коли він побачив, що схованка порожня! білл зрадив його вдруге, забравши всі припаси і прирікаючи його на вірну смерть. і тоді людина вирішила, що дійде що б там не було, що виживе, незважаючи на зраду білла. герой збирає в кулак усю волю і мужність і бореться за своє життя. він намагається голими руками ловити куріпок, їсть корені рослин, захищається від голодних вовків і повзе, повзе, повзе, коли вже не може йти, обдираючи до крові коліна. на шляху він знаходить тіло білла, якого загризли вовки. зрада не йому врятуватися. поруч лежить мішечок із золотом, який жадібний білл не викинув до останнього моменту. а головний герой навіть не думає забрати золото. воно тепер не має для нього ніякого значення. людина розуміє, що найдорожче - це життя. а шлях його стає усе важчим і небезпечнішим. у нього з’являється супутник - голодний і хворий вовк. починається хвилюючий двобій між змученою і ослабілою людиною і вовком. кожний з них розуміє, що виживе тільки в тому випадку, якщо уб’є іншого. тепер людина увесь час напоготові, вона позбавлена відпочинку і сну. вовк чатує на неї. варто людині на хвилину заснути, вона відпочуває на собі вовчі зуби. але герой виходить переможцем з цього випробування і, врешті-решт, добирається до людей. я дуже переживала, коли читала, як людина з останніх сил кілька днів повзе до корабля. мені здавалося, що люди не помітять його. але усі закінчилося добре. герой був врятований. я думаю, що вижити людині її мужність, завзятість, величезна сила волі і любов до життя. ця розповідь є зрозуміти, що навіть у самій небезпечній ситуації не можна впадати у відчай, потрібно вірити в краще, зібратися із силами і боротися за життя. глибока людяність  простежується в багатьох творах письменника. наприклад, в оповіданні «любов до життя» головний герой, якого друг покинув із вивихнутою ногою, напівмертвий від голоду й утоми, добирається через снігову пустелю до узбережжя. тут показано не лише інстинкт самозбереження, а й любов до життя, до цього прекрасного світу. у оповіданні «спілка старих людей» головний герой індіанець не задоволений білими людьми. він каже: «білі люди приходили до нас, як подих смерті, вони дихають нею, а проте самі не вмирають…» індіанці не хочуть смерті ні своїх людей, ні білих. вони не хочуть ніякого насильства, прагнуть людяності. а в оповіданні «мексиканець» розповідається про юнака феліпе ріверу, який здобуває перемогу в боксерському бою з досвідченим спортсменом денні уордом. завдяки цьому він виграє гроші, які потрібні для купівлі гвинтівок, щоб здійснити революцію. феліпе рівера прагнув щастя та миру для всіх бідних людей, адже його батька і матір розстріляли реакціонери. можна наводити багато прикладів, та висновок один: люди бувають різного характеру, різних поглядів та національностей. але головне - вони повинні один одному, співчувати і підтримувати в тяжку хвилину.

Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а максима взяли у полон.захарові беркуту наснився дивний сон. < > "здавалось йому, немов нині їх щорічне свято сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. але слова не перестають плисти, темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього". < > захар беркут намагався зрозуміти значення свого сну, але то було важко. однак швидко його передчуття справдились. батько дізнається, що разом з іншими юнаками загинув його син. він збирає всю громаду, щоб вирішити, як протистояти монголам. він пропонує людям не просто відбити ворога від своєї тухольщини, а й взагалі знищити. однак як це зробити, ніхто не знає. до тухольців прибула підмога з інших громад.