Неймовімені речі котрі робив іван сила. треба

ответ:

він підіймав дуже важку штангу і був дуже сильним! )

відповідь: він боровся з сильними борцями різних країн.

пояснення:

                              анкета героя твору "хіба ревуть ":

  ім'я та прізвище: ничипір варениченко

  соціальний стан: простий селянин.

  основні риси зовнішності: " ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі - теж гострі; лице довгообразе - козаче; ні високого, ні низького зросту, - тільки плечі широкі, та груди високі дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою "

  спосіб життя: жив дитинством байстрюка, а потім життям сільського гуляки та розбійника.

  родина: матір мотря, жінка галя.

  те, що турбує чіпку найбільше: "гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робі"

  : кохана галя, що слугувала опорою та підтримкою; лихі друзі, що штовхали на злочини.

  риси характеру: роздвоєність душі: злість, жорстокість, прагнення бути добрим, поетично відчувати красу навколишнього світу.

Серед людей іноді зустрічаються такі, які вважають, що модна зачіска, стильний одяг — це запорука успіху у будь-яких справах. безумовно, до певної міри це так, але не зовсім. усе криється в душі людини. отже, як каже прислів'я: "зустрічають по одежі, а проводжають по розуму". так, саме розум — найцінніший скарб людини. розумна людина ніколи не буде шукати причину своїх негараздів у зовнішньому вигляді.головний герой п'єси м. куліша мина мазайло теж шукав причину своїх життєвих негараздів у немодному українському прізвищі: "ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: мазайло! жодна гімназистка не хотіла гуляти — мазайло! за репетитора не брали — мазайло! на службу не приймали — мазайло! од кохання відмовлялися — мазайло! "тим часом головний герой має родину, дім, непогану роботу. жодних проблем через українське прізвище він не має. виходить, що справа зовсім не в прізвищі, а у світогляді людини. а світогляд мини обмежений, вузький. мазайло здатний вигнати свого сина через те, що той не сприймає батькових ідей, інколи не погоджується з ним.українізація для мини — щось вороже: "серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади"- він вважає: "українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. не малоруської і не тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія".для головного героя п'єси історія свого роду нічого не значить. він забув, що з діда-прадіда сам він українець, а предки його — мужні і славні люди. у маренні до нього з'являються діди запорожці, чумак, селянин, і мина, злякавшись їх, кричить: "ой-о! залишаю! залишаю корінь, тільки не чіпайте мене, діду, не чіпайте " мазайло думає про корінь слова, а як би хотілося, щоб він пригадав корінь свого роду і зберіг його. але мина відмовився від родинних коріннів.сучасники куліша побачили в героях п'єси своїх знайомих, сусідів, себе. фразами з тексту заговорили всі. 1929 року було навіть надруковано інтермедію "лист мини мазайла до наркома освіти м. скрипника", де герой спростовував виступ куліша, називаючи виступи наклепом. він доводить: "у наших установах ще є досить людей цілковито свідомих у справжній національній політиці я на службі свої обов'язки виконую і вживаю отую українську мову, коли треба писати до наркомосу чи до якоїсь місцевої української "це було в 30-ті роки. а зараз? чи змінилося щось на сьогоднішній день? прикро зізнатися, але й зараз живуть такі "мазайли", які соромляться свого походження, своєї нації. чи чуєте ви українську мову у транспорті, в магазині, на вулиці? не ту, яка лунає з приймачів, а живу мову, мову спілкування. мабуть, дуже рідко. чогось наші сучасники забувають, якого ми роду, де наше коріння. отже, можна сказати, що п'єса м. куліша актуальна і сьогодні. і буде це до того часу, поки існуватимуть такі мини.