Скласти гуморезку на украинском

на украинском будет вільна вітчизна

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. добре виспавшись, він скупався в росі, пополуднував і пішов у млин. мірошник уже насипав борошном його мішки. запрягши волів, лаврін ненароком подивився на рось і побачив дівчину. він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  по обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. лаврін догнав її й порівнявся з нею. вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.

андрій — білогвардійський офіцер, шовініст за своїми переконаннями. слова, що зриваються з його вуст, вражають ненавистю до рідного брата й рідної землі. батьківщиною йому стала росія, а оверкові він кидає в обличчя: «мазепа проклятий», «петлюрівське стерво». вірнопідданий служака, вояка «за веру, царя и отечество», герой сарикамиша й евзурума, він знехтував батьківським заповітом, гукнувши оверкові: «проклинаю тебе моїм руські серцем, ім’ям великої росії — матінки…».

панас, як і андрій та оверко, — жорстокий, безжальний. іменем батька махна з посмішкою на вустах він власноручно вбиває оверка, забувши про батьківський заповіт, проклинаючи брата «великою ненавистю і долею щербатою». у панаса інший світогляд, ніж у оверка: «…ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, зли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття».