Учому виявляєтся сила фантазії, розуму й воліголовного героя оповідання "запах думки" пліз

У драмі-феєрії "Лісова пісня" показана трагічна тема взаємин людини з природою.  Головні герої твору – представники людства та природи: Лукаш селянин, представник людства, Мавка – дитина природи, лісова дівчина, яка йде до нього жити, залишаючи ліс, незважаючи на те, що вся природа проти цього та й дідусь Лісовик відмовляв її від цього. Попри все Мавка пішла жити до Лукаша, де зазнала самих нещасть, труднощів, горя.

Проте Мавка нікого не слухає, вона зачарована грою Лукаша й вірить, що всі люди такі ж гарні, добрі, щирі, лагідні, як він. Лукаш теж закохується в Мавку, але цьому коханню не судилося бути щасливим, адже Мавка – лісова дівчина, а Лукаш – людина.

Ліс, з одного боку,— всеперемагаючий природний початок, і ліс,— крихкий беззахисний світ, який немов кричить; "Захисти мене, не чіпай мене! Збережи мене!" У творі ліс — це джерело творчості, краси.

Лісовик же, хоч і не має такої неприязні, знає, що серед людей бувають і гарні, але все ж таки попереджає Мавку:

...Минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля,— там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля!

Дядько Лев високо цінує природу й шанує її, як Мавка, і навіть померти він хоче в лісі під старим дубом:

…Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу, –

Отут під дубом хай і поховають…

У цьому творі Леся Українка говорить про те, що людина й природа – єдине ціле, що людина повинна дбати про навколишній світ. “Лісова пісня” й сьогодні актуальна й потрібна читачеві, вона безкрайня, як природа, поезія, краса.

Найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне пере­плетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалі­зується творчий задум автора.

Відповідь:

Рід літератури «Пісня про рушник»: інтимна лірика. Жанр «Пісня про рушник»: ліричний вірш (пісня). Мотив «Пісня про рушник»: материнської любові й рушника як символу життєвої дороги. Віршовий розмір «Пісня про рушник»: анапест. Художньо-стильові особливості «Пісня про рушник»: сповідь-спогад ліричного героя, у якій матір дарує синові вишитий рушник як символ життєвої дороги. Рушник пов’язаний із життєвою долею лірично­го героя і з образом його матері. Цей образ — символ чистоти і любові, матері-берегині, яка дала життя, формувала почуття, творила людину. Лірич­ний герой поезії дуже тепло згадує свою матір. Автор цим твором порушує питання дитинства, а також прощання з батьків­ською хатою та материнську тривогу за долю власної дитини. Форма вірша має значну кількість повторів, що наближає його до пісні. Примітки: Композитор Платон Майборода написав музику до цієї поезії. Виконавців твору було багато, зокрема Дмитро Гнатюк, Олександр Таранець, гурт «Ча­рівна», Ірина Сказіна, Олександр Малінін, Квітка Цісик та ін.

Пояснення: