Зким боровся микита кожум'яка

микита кожум'яка боровся зі змієм .

у літературному доробку великого українського письменника і. франка є чимало різноманітних за жанрами творів. це й поезія, і драматургія, і проза. всі вони мають велику мистецьку цінність. але я особисто ві перевагу франкові, його яскравій і неповторній, ніжній ліриці, його віршам про кохання. мім улюблений  твірпоета — вірш «чого являєшся мені у сні? », який увійшов до славетної збірки «зів’яле листя», створеної 1886 року. покладений на музику композитором к. данькевичем, він став популярним романсом.

вірш «чого являєшся мені у сні? » — це зворушливий монолог, що вражає івідображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного  героя. закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.

чого являєшся мені у сні? чого звертаєш ти до менечудові очі ті ясні, сумні,немов криниці дно студене? чому уста твої німі?

читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. вони частину образу коханої,її стриманість у ставленні до ліричного героя. про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей.однак бажання забути  образ  милої було миттєвим. ліричний герой просить , хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.

так ниє серце, що в турботі,неначе перла у болоті,марніє, в’яне, засихає.

як яскраво, поетично і разом із тим правдиво зумів передати  поет  невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. написати так може лише любляча людина, яка все це сама вистраждала. і це було дійсно так. фішкові «тричі приходила любов». ольга рошкевич — перша і незабутня любов поета, юзефа дзвонковська, яка відмовила франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, целіна журовська — «гордая душа». не склалося його кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки.

який докір, яке страждання,яке несповнене бажанняна них, мов зарево червоне,займається і знову тонеу тьмі?

тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.

я дуже вдячна моєму улюбленому поетові за його неперевершений твір, і якому він торкається найглибших струн людського серця, возвеличує найприкрасніше з людських почуттів — кохання.

Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом до нього горде й неприступне серце панни ізидори. бертольдо вирушає воювати чужі міста. його військо пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку. щасливий і сп’янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про вояка. і знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. перемогла не бертольдова хоробрість, а поетове слово. граф бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги: бачте,— крикнув,— що за птиця! чи не встав би ти, небоже? коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «годі жартів! бо тобі я гарту! ». переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», бертольдо наказує: гей, ловіть співців, в’яжіте! у тюрму його, в кайдани! непокірному поетові бертольдо загрожує: …в тюрму його закину, там він, клятий, і загине! поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства. я його талан співацький так високо поважаю, що співцем своїм придворним я зробить його бажаю. такою мовою леся українка характеризує бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.