Як сашко двічі врятував вовка від мисливців („сіроманець” м.вінграновського)?

Навряд чи варто сперечатися з тим, що Тарас Шевченко вважав проблему материнства однією з найсерйозніших проблем суспільства, в якому він жив. У цьому немає нічого дивного, особливо якщо врахувати, яка доля була у самого цього українського автора. У молодому віці він втратив маму, вона померла, а тому йому було набагато важче, а мачуха його зовсім не любила.

У той же час протягом свого життя він бачив, як важко доводиться жінкам, як сильно вони відірвані від своїх дітей, які негативні наслідки все це має.

Одна з найбільш трагічних героїнь

твору Шевченка Катерина з однойменної поеми народила сина не поза шлюбом, але ще й від москаля, тобто від ворога. За це вона отримала важку кару – її прогнали з дому батьки. Пізніше, коли вона відшукала москаля, він не захотів бачити ні її, ні дитини, після чого вона покінчила життя самогубством, а свою дитину залишила напризволяще.

У подібній ситуації опинилася і Ганна, головна героїня поеми “Наймичка”. Вона теж народила дитину, сина, поза шлюбом. Вона розуміла, що її саму та її дитину чекає ганьба, але їй вдалося придумати набагато більш оптимальний вихід, ніж Катерині з однойменного твору.

Ганна знала, де живе сім’я, яка завжди дуже хотіла дітей, але не могла їх мати. Саме цій сім’ї Ганна і підкинула малюка. Природно, сім’я ця була дуже рада знахідці, прийняла малюка з любов’ю. Але Ганна не могла залишатися далеко від дитини, тому вона запропонувала свої безкоштовні послуги у якості наймички. Таким чином, вона змогла доглядати за своїм хлопчиком в таємниці.

Він виріс красивим і щасливим, лише перед самою своєю смертю Ганна зізналася йому, що вона його справжня мама.

На відміну від сина Ганни, син Катерини після смерті матері зміг трудитися лише на найгіршій тодішній роботі – він був поводирем для сліпих людей. Навряд чи він міг сподіватися на те, що він виросте, стане успішним і красивим чоловіком і одружиться. Втім, навряд чи варто надто звинувачувати Катерину в цьому.

Звичайно, вона була менш кмітливою і розумною, ніж Ганна, в іншому випадку вона змогла б знайти якийсь подібний вихід. Але все-таки вона теж була люблячою матір’ю. Вона не змогла залишитися в живих через свою надмірну емоційність і віру в людство.

Катерина наївно вважала, що москаль не відвернеться від своєї дитини, зможе прийняти хлопчика. Але коли він відмовився від цього, Катерина була вбита морально і в пориві цих емоцій скоїла суїцид.

Образи Катерини та Ганни цікаві по-своєму. Тарас Шевченко був дійсно стурбований важкими долями матерів, особливо тих, які народили дітей поза шлюбом. За великим рахунком, обидві описані ним жінки були нещасні, але одна з них все-таки змогла зробити кращою долю свого сина.

Рік написання — 1845 літературний рід: ліро-епос. жанр: послання. вид лірики: патріотична (громадянська). провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації. тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів. ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.   основна думка:   а) учитесь, читайте, / і чужому научайтесь, / й свого не цурайтесь…   б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати,  спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути  в єднанні з ним; в) інтелігенція україни повинна бути разом із народом, про  світити його, написати українську історію і зберегти культуру.