Дуже терміново! потрібно написати есе на тему: "що потрібно аби юрба стала народом" за драматичним етюдом олександра олеся "по дорозі в казку"

  красивий край, де підняли вгору свої шпилі стрімкі скелі карпатських гір. серед цих гір, у квітучій долині, лежало старовинне село тухля. мешканці цього села складали єдину трудову громаду, де всі мали рівні права, жили мирно і дружно, були вільними й незалежними. звісно, керівником такої громади повинна бути наймудріша, найдосвідченіша людина. саме таким був дев'яностолітній захар беркут. він все своє життя віддав громаді, вважаючи служіння своєму народові метою життя.  але не завжди все відбувається на користь громаді. і ось на тухольщині з'явився боярин тугар вовк, який прагне заволодіти багатством краю, поневолити його людей. громада на чолі з захаром вирішує вигнати боярина із тухольщини. у мудрого беркута вистачило сил та енергії, щоб упоратись із цим завданням. та, як кажуть, одна біда не ходить, а за собою веде іншу. до карпат підступили монголо-татари, які теж намагалися заволодіти краєм. боярин вступає з ними у змову, щоб через завойовників досягти своєї мети.  неабиякий досвід захара як стратега і тактика приходить на мешканцям села. беркут ставить перед людьми найголовніше завдання: не відбити завойовників, а розгромити їх. його хвилює не тільки небезпека, що нависла над тухольською громадою, а й та небезпека, яка загрожує іншим селам. тому він наказує людям покинути село, піти в гори, а ворогів заманити в долину. саме під умілим керівництвом захара громада діє так розсудливо. йому, беркуту, вірять і тухольці, і всі жителі усього волелюбного краю.  радісно стає захару, коли він побачив підмогу із сусідніх сіл. а який він вмілий та мудрий організатор військової оборони. завдяки його розсудливості, правильній організації оборони, передбачливості численне військо ворога було розбите. боєм керував захар. він нічого не боявся. кулі та стріли його не брали. скрізь було чути його спокійний, але разом з тим владний голос. хоч ворогів було набагато більше, але тухольці перемогли. бо керував боєм розумний та досвідчений захар беркут.  захар — люблячий батько. він зумів виховати сина справжнім патріотом. у першій сутичці з ворогом гине багато юнаків. серед них, так думає захар, і його син максим. тяжко переживає втрату беркут. але коли дізнається, що син живий, але ж перебуває в монгольському полоні, то не йме цьому віри. він вважає, що полон — це ганьба. дізнавшись, що син гідно поводиться у полоні, захар трохи заспокоюється. він готовий пожертвувати сином заради спасіння народу. тому не погоджується обміняти свого сина максима на боярина та бегадира бурунду: "нехай радше гине, мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю". чесність захара беркута була однаковою як для тухольців, так і для ворога: "беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові". честь для захара — це смисл його життя. тому він розуміє дочку боярина вовка мирославу, яка просить його стати їй батьком. свого батька вона відрікається, бо не хоче вважатися дочкою зрадника. тільки така людина, як захар, могла зрозуміти внутрішній стан душі мирослави.  захар беркут був справжнім патріотом. помираючи, він заповідає всім жити у згоді та мирі, бути дружніми, пам'ятати, що тільки разом громада здобуде перемогу. мені подобаються такі люди, як захар беркут, бо саме такі люди потрібні завжди. з них ми беремо приклад, вчимося бути справжніми патріотами: вірно служити батьківщині, цінувати гідність, згуртованість, які роблять громаду непереможною.

Упершому й другому томах академічного зібрання творів шевченка вміщено поетичні твори.хронологічна межа між першим і другим томами — арешт 5 квітня 1847 р., що різко змінив долю та умови творчості поета. поетичні твори 1837 — початку 1847 року (до арешту шевченка) перший том, наступні твори 1847 року (починаючи з циклу «в казематі») та 1848 — 1861 рр. (до кінця творчого шляху поета) — другий том. до першого тому вперше вводяться розділи «редаговане», «dubia» (друкуються після віршів, і поем, які перший, основний розділ, яким відкривається том). до розділу «dubia» ввійшли тільки такі вірші, щодо яких авторство шевченка викликає мало сумнівів. вірші 1837 — 1847 рр., що вміщувались у давніших виданнях творів шевченка помилково чи без достатніх підстав  1, у цьому томі не передруковуються. у середині кожного розділу твори розподілено за річними рубриками. такий поділ до певної міри умовний, оскільки над деякими творами шевченко працював протягом кількох років, та й не завжди рік написання вірша, чи поеми можна визначити точно. але він зручний для читача і спирається на власні наміри поета, виявлені, зокрема, під час складання рукописної «малої книжки», а потім — і «більшої книжки», в яких твори 1847 — 1860 рр. згруповано (не завжди точно) саме за річними рубриками  2. твори, над якими шевченко працював протягом кількох років, віднесено до того року, на який припадає основна частка творчої праці. точніші відомості про датування творів у коментарях. 1  див.:   кирилюк є. п.  питання шевченківської текстології // збірник праць дев’ятої наукової шевченківської конференції. — к., 1961. — с. 26 — 38;   сиваченко м. є.  над текстами українських письменників. — к., 1985. — с. 24 — 103. 2  див.:   бородін в.  рукописні збірки шевченка «мала книжка» та «більша книжка» як джерела тексту // збірник праць двадцять п’ятої наукової шевченківської конференції. — к., 1983. — с. 14 — 49. як правило, твори друкуються у хронологічній послідовності за часом їхнього написання. твори, що мають широку орієнтовну дату (місяць чи понад місяць, рік чи понад рік), ставляться в загальний ряд за другою, «верхньою» її межею. у тих випадках, коли кілька творів датується одним і тим же самим місяцем чи роком і точніші дати встановити неможливо, вони розташовуються в тому порядку, в якому їх записано до рукописних збірок самого поета. насамперед це стосується поезій 1847 — 1850 рр., переписаних шевченком після повернення з аральської описо/592/вої експедиції до оренбурга наприкінці 1849 — на початку 1850 року (не пізніше 23 квітня — дня нового арешту поета) до «малої книжки» за річними рубриками. підставою для датування стали творчі рукописи, частина яких датована чи містить датовані твори, листи, щоденник, автобіографія поета, свідчення сучасників у їхньому листуванні і спогадах, прижиттєві видання й публікації, деякі рукописні списки, документи про надходження творів шевченка до цензури  1.  важливою підставою для датування великої кількості творів, написаних на засланні, є розміщення їх у відповідних річних рубриках згадуваної «малої книжки»  2. твори шевченка (основні тексти, інші редакції та варіанти) друкуються за автографами, переважну більшість яких зосереджено у відділі рукописів інституту літератури імені т. г. шевченка національної академії наук україни  3; прижиттєвими виданнями та публікаціями (з усуненням цензурних купюр за автографами та з виправленням очевидних друкарських помилок і огріхів); авторськими робочими примірниками прижиттєвих видань («чигиринський кобзар і » 1844  4, «кобзар» 1860  5) з рукописними виправленнями шевченка; рукописними копіями та списками (і. м. лазаревського, п. і. бартенєва та ін.) з виправленнями поета; деякими іншими, не правленими шевченком, рукописними списками, що доносять автентичний текст, який в автографічному вигляді не зберігся; деякими посмертними публікаціями (в журналах «основа», «вечерниці», празькому виданні «кобзаря» 1876 р., женевському виданні «кобзаря» 1878 р. тощо), здійсненими за автографами, нині не відомими (з виправленням друкарських та інших помилок). твори в останніх авторських редакціях, друкованих чи рукописних. усі уточнення, виправлення, редакторські кон’єктури, внесені в текст, у тім числі корективи, що усувають цензурні спотворення, застережено у коментарях. авторські виправлення і переробки тексту вичерпно відбито у розділі «інші редакції та варіанти». 1  зібрані в кн.:   бородін в. с.  т. г. шевченко і царська цензура: дослідження та документи: 1840 — 1862 роки. — к., 1969. 2  зберігається у відділі рукописів інституту літератури імені т. г. шевченка нан україни, ф. 1, № 71. 3  див.: опис рукописів т. г. шевченка. — к., 1961; путівник по фондах відділу рукописів інституту літератури. — к., 1999. — с. 539 — 559. 4  інститут літератури імені т. г. шевченка нан україни, відділ рукописів, ф. 1, № 76. 5  там само,  ф. 1, № 70.