1)старший 60 дмитро павличко ліно костенко особливости творчости. 2) василь симоненко витязь української поезії чи справедливий це твердження і чому.

Удитячій повісті всеволода нестайко "тореодори з васюківки" є два головні герої, це - іван-ява та павлуша. обоє хлопців - надзвичайно привабливі персонажі, але саме павлуша більше імпонує мені. чому? я спробую пояснити. звісно, обоє хлопців дуже схожі між собою, вони дійсно мають багато спільних рис характеру та поводяться майже однаково. майже. адже, якщо придивитися, то павлуша, все-таки, більш відповідальний та серйозний хлопчина; він думає про майбутнє, планує і намагається виховувати в собі необхідні для цього навички. мова йде про те, що павлусь має мрію стати пілотом літака. а для цього треба бути уважним до деталей, відповідальним та трохи більш серйозним. хлопцеві вдається поєднувати в собі жагу до пригод та цю, так необхідну в майбутньому, врівноваженість. до того ж, він кмітливий та розумний, рішучий. саме тому, мій улюблений герой з твору "тореодори з васюківки" - це павлусь.

Тарас григорович шевченко – найвідоміший український письменник та громадський діяч. він завжди писав правду і висловлював свою думку незалежно від обставин та незважаючи на наслідки. на мою думку причиною цієї безстрашності було   те, що шевченко народився кріпаком і майже усе життя провів у неволі, тому йому вже не було чого боятися і заради кого мовчати. слова геніального письменника були актуальними і через сотні років.кажуть, щоб зрозуміти народ треба самому прожити його історію. жоден із тих, хто писав про україну не зміг так щиро і відверто розкрити душу народу, тому що це все одно що написати про смак страви , яку ти ніколи не куштував. так, можливо тобі розказували про неї, ти її бачив, знаєш окремі смаки продуктів…але це не може замінити особистого знайомства з нею. так само і з народом та його менталітетом. навіть якщо змінюються століття і «декорації», люди залишаються тими самими, а значить і мислять вони однаково.шевченко писав про красоту природи, про війну, про кохання та про життя українського народу. звичайно самі по собі слова не можуть змінити нічого, але коли людина пише про те, що знає на особистому досвіді і вкладає у твори свою душу, тоді ці рядки однозначно проникають до самого сокровенного і закарбовуються у пам’яті назавжди. вірші написані «з душею» можуть змінювати, спонукати до дій.в часи кобзаря, коли йшла запекла боротьба за українську самосвідомість, за нашу рідну мову і, в якійсь мірі, за майбутню незалежність, шевченко був саме тим лідером і поводирем для народу, який допоміг зберегти націю. а зараз слова кріпака підіймають україну і не тільки. його слова: «…вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров'ю волю окропіте…», я вважаю гаслом нашого народу, мого народу. і маю надію, що у майбутньому ми дійсно будемо   «в сім'ї вольній, новій» згадувати з вдячністю ту людину, яка навіть після смерті продовжує піклуватися про свій народ. своїми могутніми, вільними від упередження та страху думками, які він вилив на папері. у наших серцях шевченко буде жити вічно, тому   що саме він допоміг зберегти україну.