Умоляю! ! скласти висловлення-роздум «від споживацького безглуздя довкілля треба берегти» з використанням синонімічних та антонімічних прийменників. синонімічні прийменники: (на вибір не менше 2 пар використати) -біля, коло, близько; -між, проміж, поміж, крізь, серед; -для, задля, з метою; -уві, у, в; -із, зі, з; антонімічні: (на вибір не менше 1 пари використати) над - під, від - до, близько - край обсяг не більше 80 слів

Мабуть, кожен полюбляє читати книжки. це - запорука успіху, це - початок знання, це - велике. читаючи книжки ми стаємо розумнішими. та книга може сказати не усе, таким чином у звичайній книзі ми не можемо дізнатися новин, прочитати цікаві статті та анекдоти, побачити телепрограмму. усе це ми  знайдемо лише у газеті. і знов з`являється питання: що цікавіше, книжка чи газета.     більшість людей каже що книга. поцікавившись, чому ми знайдемо відповіді, такі як тут є мораль, тут ми доторкаємося до великого, книга - душа автора і народа, книга не має границь і ми можемо уявляти собі головного героя та усе інше. книга - це головний кандидат, бо більшість вважає її кращою. та чому не усі? хтось віддає перевагу газетам, кажучі, що там ми зможемо знайти важливі новини, цікаві статті, веселі анекдоти, телепрограмму, а у деяких газетах - ще і невеличкі художні твори: вірші, розповіді, та чому ж більшість все ж таки обирає книгу? мабуть тому, що вірить автору, який її написав, а ще хоче забути про реальність і перенестися у захоплюючу подорож головного героя.     і все ж таки, що краще? книга, чи газета? я вважаю, що книга. бо автор закладає у книгу усе, що має: уяву, талант та душу. і, неважливо, про що сама книга, габагато важливіше мислі іншої людини, яка дала нам право прочитати цю книгу. книга - це знання, та не про наші перемоги країни та людства, а про моральні перемоги. коли ми читаємо книгу, ми зростаємо духовно. і я хочу стати великим у душі, хочу бути гарною людиною, яка перш за все відчуває, а не знає. ось і все. тому я обираю книгу, і вам теж рекомендую.

«висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». особливо наголошено на тому, що маруся «до усякого діла невсипуща» «ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» «ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням батькам, варила їжу, пряла «таточку, голубчику, соколику, лебединку! матінко моя ріднесенька! утінко моя, перепілочко, голубочко! не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! не розлучайте мене з моїм василечком». «василю! на кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні там побачимось! »