Притча — це… а: літературний жанр, головним героєм якого (в літературному сенсі) є сам автор б: короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття в: коротке гумористичне оповідання про характерний випадок у побутовому житті з несподіваним і дотепним закінченням г: один із жанрів лірики медитативного, меланхолічного, почасти журливого змісту

ответ:

б: короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття

объяснение:

ответ:

б

объяснение: уверен на 1000000%

Тичина залишається одним із найбільших поетів хх ст., найвизначнішим новатором - модерністом 20-х років. його перша поетична збірка мала такий самий суспільний резонанс, як у свій час "кобзар" шевченка чи "з вершин і низин" франка. павло тичина - найпомітніша постать в українській та світовій поезії хх ст. він збагнув мистецтво слова новими художніми відкриттями, життєствердною концепцією буття як діяння. спираючись на націоналістичну традицію, зокрема філософію г. сковороди та поезії бароко, митець синтезував народнопісенні, класичні й наймодерніші художні засоби, витворивши неповторну картину світу, сповнену життєлюбства. багатий образний світ, гуманістичні ідеали, розмаїтний жанровий репертуар поезій, витончене віршування забезпечили п. тичині світову славу першорядного поета.

Мати, ольга петрівна драгоманова-косач  — письменниця, яка творила під псевдонімом  олена пчілка  (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «перший вінок». батько,  петро антонович косач  — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. дитячі роки пройшли на волині: у  новограді-волинському  (1871  — весна 1879),  луцьку, в селі  колодяжному, що під  ковелем. у будинку косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і і концерти. дядько лесі (так її називали у сім'ї і це є ім'я стало літературним псевдонімом)  —  михайло драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до франції й болгарії співпрацював із іваном франком. йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, і їй як літературний критик і фольклорист. дитинство  леся українка у волинському народному вбранні. 1878—1879 роки леся українка та її брат  михайло  (в сім'ї їх називали спільним ім'ям  — мишелося) навчалися у приватних учителів. рано (у 4 роки) навчилася читати[4]. у січні 1876 року о.  п.  косач з дітьми михайлом і ларисою приїхали до києва, щоб попрощатися з м.  п.  драгомановим перед його вимушеною еміграцією. «пригадую, … я своїх старших дітей михася й лесю до києва; жили вони якийсь час у михайла, щоб скількимога ближче спізнатися з дядьком і його родиною[5]  » влітку того ж року о.  п.  косач разом з лесею та михайлом відпочивають в селі  жабориці. тут леся вперше почула розповіді матері про мавку. «…видко було, що перебування в жабориці зробило на лесю дуже велике враження і дуже їй : вона, бувало, раз у раз із втіхою згадує, що те або те чула чи бачила в жабориці… жаборицькі пісні, казки, різні повір'я, звичаї, купальські, жнив'яні і т. д. леся добре пам'ятала і часто згадувала…[6]  » шість ро́ків ма́вши леся почала вчитися  вишивати. «леся зосереджена і дуже вражлива. багато часу присвячує вишиванню, могла навіть вишити батькові сорочку[7]  »  лариса косач (леся українка), 1887  р.  лариса косач (леся українка) у 1878 році батьки лесі поїхали на всесвітню виставку до  парижу, де зустрілися з михайлом драгомановим. у цей час доглядати дітей приїздить олена антонівна косач, сестра лесиного батька. дружба з «тіткою єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси[8]. 7 (19) листопада того ж року наказом міністерства внутрішніх справ п.  а.  косача перевели на роботу до  луцька.