Проблема людини у суспільстві на прикладі твору в. дрозда "білий кінь шептало"

Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю і. франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість «захар беркут», створена у 1883 році. у цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали. у творі виведено чимало дійових осіб. але найбільше мені сподобався максим — молодший син захара беркута. це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. коли монголо-татари напали на руську землю, у перших рядах її захисників був максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади захара беркута. у цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний максим потрапляє у полон до монголів. він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. але так склалася доля. боярин тугар вовк пропонує зберегти максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. але гордий максим відмовляється від цієї пропозиції. він, як і його батько захар беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. кохана дівчина максима мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. але максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. мужній, сміливий, гордий максим, безперечно, не може не сподобатись. а безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.

Усвоєму романі в віршах «маруся чурай» письменниця ліна костенко піднімає важливі життєві питання, серед яких збереження кращих людських якостей, добро заради інших та розуміння поганого та хорошого у оточуючому нас світі. людина на протязі усього свого життя постійно зустрічається з різноманітними труднощами, іноді навіть з жорстокістю та підлістю не тільки сторонніх, але й досить близьких людей. і все-таки, не зважаючи на будь-які труднощі, людина повинна знову і знову підійматися, закликаючи на небачені резерви сили і стійкості. один раз витримати випробування – це замало, а ось витримувати випробування все життя, коли треба берегти гідність та честь – такого гідна лише справжня людина. для того, щоб простежити, як жили герої історичного роману л. костенко у божевільному світі того часу, для того, щоб зрозуміти, хто з них не зрадив, не схибив собі, своєму високому призначенню бути справжньою людиною, треба перекинути своєрідний місток від сучасного до минулого. на мій погляд, основним критерієм оцінювання людини у творі є ставлення до головної героїні твору марусі людей під час судового процесу над дівчиною. марусю звинувачує мити гриця, галя вишняківна та семен горбань – люди, які ставляться до життя як до процесу збагачення. під час суду мати гриця спочатку навіть визиває співчуття, бо що може бути найгіршим, ніж загибель сина. але надалі, дізнаючись зміст буття бобренків, ми бачимо, що єдиною метою їхнього життя залишилося збагачення. хоча її чоловік і намагається стримати жінку у зажерливості і егоїстичності, згодом він і сам стає таким же самим. ще один свідок, який виступає на суді проти марусі – це галя вишняківна. ця особа пихата, обмежена і самовпевнена. вона не вміє любити, усі людські почуття для неї заміняє нестримне бажання вийти заміж. разом з нею жорстокість до марусі виявляє семен горбань, бо дуже хоче догодити своєму багатому родичеві вишняку. він і сам злодій, він ниций духом і обмежений, він не може зрозуміти красу та глибину душі марусі. усіх цих людей поєднує ницість душ, убогість та дрібність існування. для цих персонажів немає нічого святого, бо в житті їхньому одна єдина мета – це збагачення, збагачення будь-якою ціною. розмірковуючи про них, досить важко назвати цих персонажів людьми, скоріш це нелюди, які втратили усе людське і забули про одвічні суспільні цінності. m; ma -op ؠ 5pt; margin-left: 0cm; line-height: 15.35pt; orphans: auto; widows: auto; -webkit-text-stroke-width: 0px; word-spacing: 0px'> а ось захищають марусю представники козацтва, бо козацтво – це зовсім інший світ, в якому вже в той час був демократичний устрій з законами та звичаями, в основу яких покладені кращі моральні надбання народу та справжні людські взаємовідносини. відверто і красномовно виступив на суді іван іскра, який щиро та без відповідно кохав марусю. саме він привіз документ про помилування марусі, підписаний самим богданом хмельницьким. іван добре розумів, що, стративши марусю, кати знищать справжню красу мистецтва. а що ж буде далі? «а як тоді співатиме полтава? чи сльози не душитимуть її? » у відповідальний момент іскра здатний на лицарський і благородний вчинок. він, гонець до гетьмана, боїться на своєму шляху ворожої кулі або пастки, бо йому треба довести цю справу до кінця. «якщо я впаду, – не врятована пісня, задушена пісня в петлі захрипить». козаку притаманне благородство, не суєтне, не силуване, не демонстроване напоказ, але неодмінне. іван характеризується поєднанням чоловічої сили і вразливої душі.  і саме в постаті івана козаки у цьому творі виступають як справжні люди, гідні цього високого звання, саме вони протистоять , для яких у житті немає нічого святого, окрім власного збагачення.