Персонажі повісті ольги кобилянської "земля".сави та рахірицитати)

сава "він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "

"відколи з нею(рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."

михайло каже про саву "він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! "

"але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! ""тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі "

рахіра. «лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, та все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву».

"сором нам робиш, саво! ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. вона погана волошка, циганка. дивися на її зуби й на її рот! як клубки з м'яса стоять їй в лиці! чи вона чим причарувала тебе? дивися, яка вона погана! чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки! "(михайло говорить саві)

        можна поділити текст думи   про  марусю богуславку на три частини та дібрати такі заголовки: 1.          полонені козаки у туреччині. 2.          обіцянки дівчини-бранки. 3.          козаки на волі (або «відмова марусі вертатись на батьківщину»).                перша частина – вступ, друга – основна частина, а остання – кінцівка.    

Місце народження - село явірник , на лемківщині. у алоїза нанка михайло вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту. велике значення для формування вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків й. гайдна, в. а. моцарта, так і музика композиторів "золотих часів" української музики - г. березовського і д. бортнянського. незабаром михайло вербицький вступає до львівської духовної семінарії. вербицький керує хором семінарії, грав на гітарі. численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність. до наших часів збереглося створене ним "поученіє хітарі", яке стало першим подібним посібником в україні. у другій половині сорокових років михайло вербицький звертається до релігійної музики і в цей період пише повну літургію на мішаний хор (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах західної україни. крім літургії, він створює знамените твір "ангел вопіяше" і ін. церковні композиції. вербицький створив музику до таких вистав як "верховинці", "козак и мисливець", "проціха", "жовнір - чарівник" і ін. помер михайло вербицький 1870 р в млинах.