Подобрать цитаты к юрка и тоси по рассказу семья дикой утки

образ юрка.

·                                      «він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб » «і хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»

·                                      «він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які спочатку юркові її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»

·                                      «це я набрехав, щоб побачити, чи ти »

·                                      «знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював юрка»

·                                      «він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. він ішов і пританцьовував»

·                                      «про себе юрко погрожував тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»

·                                      «після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».

·                                      «а поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла »

  образ тосі.

·                                      «вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що юрко стріне привітно, а ві»

·                                      «а вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що юрко нічого не зловив. якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».

·                                      «вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей».

·                                      « бо вони повмирають без води».

·                                      «у її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».

·                                      «вона хотіла податися разом із юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. коли вона була з юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».

·                                      «спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю… потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. притулялася до берези, що росла в їхньому подвір’ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок».

·                                      «дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли . тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що… спускала на воду й благала душею й очима».

·                                      «вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть».

·                                      «і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась».

1) «послав… господь на втіху одного тільки синка — павлусем звали». 2) «доріс павлусь до парубка». 3) «…як бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме не лучче…» 4) «…занедужала небога (мати) та й померла. за нею вслід батько ноги простяг…» 5) «наймичка доглядала за павлусем, як рідна мати». 6) «раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба». 7) «павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату». 8) «розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі». 9) «…до павлусевої хати, розмахали хорта й шпурнули у вікно». 10) «…позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню». 11) «щаслива нитка до смерті не вірвалась павлусеві». 12) «що таке на світі щастя? »

навесні природа пробуджується від зимового сну. поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. на водоймах швидко тане лід. крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі   хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.

а згодом починається справжня краса. усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… весняний сад – це чарівне місце! у дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розпові одне одному про свої пригоди. навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.

весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. і люди на вулицях також змінюються. вони яскраво одягнені, більше гуляють, навіть усміхаються частіше, мабуть, тому що погода радує теплом, світить ласкаве сонце, а головне – не треба одягати важкий одяг і взуття. весна завжди надихає митців на створення художніх шедеврів. як добре, що зараз кожен може взяти цифрову камеру та зробити свої чудові знімки весняної краси. але найголовніше – зберігати весняний настрій у душі цілий рік !