І.франкові було відмовлено на початку 1890-х років у захисті дисертації в стінах львівського університету через те,

його посадили до в"язниці за антиполітичні настрої

              і знову осінь. останні пожовклі лимточки на землю. легкий, та вже холодний вітерець колихає безлисті дерева. десь у небі чується тужливе прощання журавлів з рідною землею. у саду під яблунею лежать перестиглі яблука, про які усі забули. уздовж стежини стелиться уже пожовкла трава. легкий накрапає дощик з темного від хмар неба. у калюжах відзеркалюється чаруюча осіння краса.            усе довкола готується до зимового  сну. білка-пустунка поспіхом збирає останні горіх. її шерсть уже має сіруватиу віттінок. повітр'я уже наповнене осіньою прохолодою.                     природа готується до приходу зими.

непосидючий, майстер на різні вигадки, федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб’є з рогатки, то синця наб’є своєму другові, то змія відбере в хлопців. перший по силі на всю вулицю. але, незважаючи на все це, у федька було дуже багато друзів: і гриць, і стьопка, і спірка. хлопці його дуже любили й поважали. мабуть, тому, що він був чесним і поряд­ним. усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі. він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. до того ж федько був справжнім другом, і хлопці знали про це.

толя — син хазяїна будинку, у якому жила родина федь­ка, — був дитиною ніжною, делікатною та смирною з “не­винними синіми очима”. завжди чистенький і чепурненький, він зовсім не мав нахилу “до федькових забав” і ста­вився з погордою до мужицьких дітей. але якась невідома сила тягнула його до халамидника. толя — хитрий і підступний: він підбив федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються. а інша його вада — заздрість — штовхає його самого на кригу. федько рятує толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захис­тити зляканого толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною — власним життям. толя навіть після смерті федька не відчуває власної вини, навіть забирае чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. він підлий і дріб’язковий. толя — егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. йому притаманні підлість, брехливість, хиткість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. я впевнений у тому, що в толі ніколи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного й сміливого друга, яким був федько.