Напешите небольшое на тему "моя улюблена книга пригоді рбинзона крузо" (на украинском языке)

у меня есть это сочинение, но оно в ворде. а копировать

повість андрія чайковського «за сестрою» здобула широку популярність відразу ж після її написання. в творі ми переносимось в ті далекі часи, коли українські села і міста руйнували турецько-татарські загарбники, вони вбивали і забирали в полон людей нашого народу. на боротьбу з нападниками стали козаки, які ціною свого життя виборювали волю своїй землі. але найбільше мене вразило те, що це не просто твір про певні історичні події, а справжня повість про пригоди, мужність та вірність.

справжніми патріотами змальовані у творі козаки. вони волелюбні, життєрадісні, сповнені почуттям обов’язку перед рідним народом. їм притаманна лицарська честь та синівська любов до своєї батьківщини. вони виступають не в ролі мстивих людей, а захисниками мирного населення. нищать лише татар-воїнів в битвах, а гінців від татар не зачіпають. але на шлях нищення вони встають лише тому, що в них немає іншого вибору, грабіжництво і вбивства, які спричиняють непрохані гості, просто змушують козаків боронити своїх рідних та земляків від рабства і смерті. запорожці гуманно ставляться до тих татар, яких взяли в полон, але вони не милують тих українців, які зрадили рідну землю і перейшли на бік загарбників.

прикладом звитяги і гідності змальовується і головний герой твору павлусь. щоб урятувати свою сестру герой вирушає в небезпечні і довгі мандри. він весь час намагається довести собі та іншим, що він є гідним нащадком козаків і зможе стати справжнім захисником свого краю. чимало перешкод випало на шляху героя, проте він не здався і знайшов свою сестру, тим самим довів, що він належить до славного козацького роду.

андрій чайковський пізніше написав, що він створив цей твір з метою показати всім нашу історію козацького періоду, ще раз нагадати нам про те, ким ми є, хто наші предки. я вважаю, що письменнику це вдалося, адже це не лише цікава повість, вона містить у собі дуже важливу думку – необхідність бути чесним, мужнім, патріотом свого рідного краю.

говорити про українську літературу і не говорити про лесю українку просто не можна. ці два поняття надто тісно пов’язані між собою, адже творчість лесі українки уже більше сотні років збагачує нашу вітчизняну культуру духовно, морально й інтелектуально. леся українка для українців — це берегиня, вчитель і добрий наставник. тому дуже важко переоцінити роль і значення її творчості в усій українській літературі.

леся українка була однією з перших народних авторів, хто не побоявся звернутися до авангарду і спробувати свої сили у ньому, саме ця сміливість і вивела вже трохи відсталу літературу на зовсім новий світовий рівень. лариса косач любила експерименти, тому й намагалась писати у кардинально різних формах, і не визнавала схожість та примітивізм, це і стало її головною родзинкою. завдяки оцим її старанням, умінням і навичкам зараз ми насолоджуємося її сонетами, дивуємося вправному володінню октавами, катренами, гекзаметром і верлібром. безсумнівно, майстерність цієї жінки була на найвищому рівні, а це, своєю чергою, зняти з української літератури тавро буденної і однотипної літератури. дочка прометея додала їй трохи вишуканості, оригінальності й витонченості. тому, думаю, варто зупинитися і згадати про теми її творів. звичайно, як і кожна жінка, лариса петрівна не могла не писати про кохання, з під її пера виходили чуттєві поезії, неперевершені драми і поеми. згадаймо тільки «одержиму», «лісову пісню», «камінного господаря», настільки по-різному у них висвітлено письменницею одне й теж саме вічне почуття, яка різноманітна емоційно-забарвлена лексика використана, які художні засоби застосовані. це настільки дивує й заворожує, що цим просто не можна відверто не захоплюватися. леся українка зверталася й до більш у певному розумінні тем: вона писала про страждання і муки, правду та істину, справедливість і свободу, говорила про роль поета і поезії у суспільстві. вона не залишилась байдужою й до теми україни, навіть іван франко високо оцінив патріотичні рядки поезій лесі: «від часу шевченкового «поховайте та вставайте» україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як із уст цієї слабосильної, хворої дівчини». тому, без жодних перебільшень, можна говорити, що письменниця збагатила українську літературу новими темами, роздумами й мотивами, за що не можна їй не подякувати.

світ віддав належну шану цій відважній українській письменниці. в її честь збудовано декілька пам’ятників, її ім’я присвоєно вулицям, театрам, школам і бібліотекам не тільки в україні, а й далеко за її межами, в україні і в грузії відкрито музеї, які присвячені життю лариси петрівни, твори лесі українки перекладені багатьма мовами світу, а на їх основі створено романси, пісні і навіть .

отже, як було сказано раніше, творчість лариси петрівни косач відіграла важливу роль у становленні української літератури і, безперечно, збагатила світову літературну скарбницю. її твори стали для нас величезним подарунком, які досі з гідністю відстоюють статус української літератури на міжнародній арені.