Придумати кінцівку до казки нечуя-ллевицького запорожці

карпо летючий пішов разом з запорожцями до цекви молитися за україну. а потім він почав розпитувати у них про історію і минуле україни. йому дуже припала до душі гостинність запорожців і їх побут, який так відрізнявся від того, що був у нього вдома. дні спливали один за одним. і карпо почав сумувати. отаман побачив це і вирішив карпу повернутися. найсильніші запорожці вирішили проводити його.    але це було нелегко. вони довго блукали перш ніж знайшли правильну дорогу. карпо віддячив їм добрими словами і смачними гостинцями. він пообіцяв  розповісти всім про зачаровану січ, про пропишні сади, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей,  про доброго   гетьмана і сильних запорожців. щоб вони вічно жили у пам"яті свого народу.

Сучасний робін гуд , чи залишилися такі , всім відомо що робін був хорошою людиною відбираючи гроші у багатих і ві їх біднимі виявляється ще залишилися сучасні робін гудиу німецькому місті брауншвейг завівся таємничий чоловік , який залишає людям гроші , і до цих пір ніхто не знає хто це делает.с кінця минулого року вже було залишено багато конвертів з сумами , що доходять до 10 тисяч євро , а загальна сума пожертвувань цієї людини склала неймовірні 200 тисяч евро.он вже допоміг хоспісу , жертві грабежу , різним благодійним організаціям , а також родині хлопчика -інваліда. конверти з грошима залишалися в богослужбових книгах в церквах , під килимками і в поштових скриньках . деякі кажуть , що це якийсь переможець лотереї , інші думають що цей хтось отримав величезний спадок . і хоча точно нічого не відомо , ця людина підноситься як сучасна реінкарнація робін гуда , правда поки невідомо , грабує чи він багатих або ж дає гроші зі своєї кармана.пожертвованія вирізками з місцевої газети , в яких написано про те , кому йде це пожертва . таким чином , цей робін гуд і дізнається про тих, хто потребує деньгах.жітелі міста , звичайно , дуже раді , що серед них є такі люди , а от чиновники в податковому інні не дуже , адже вони не отримують з цих сум жодних податкових виплат . ось така історія сталася з сучасним робіном гудом

Символично, что первая реплика в пьесе принадлежит е. лопахину. это подчеркивает важность данного персонажа для раскрытия идейного содержания пьесы. примечательно, что герой сам себе дает характеристику. выясняется, что со­стоятельным человеком он стал сравнительно недавно: «отец мой, правда, мужик был, а я вот в белой жилетке, желтых башмаках. со свиным рылом в калашный ». эта реплика лопахина, включающая меткую народную поговорку, полную самоиронии, свидетельствует о сметливости героя. однако при всей самокритичности лопахин не забывает о классовых различиях, напоминая дуняше, одевающейся как барышня, о том, что «надо себя помнить». ведь дуняша лишь горничная в имении любови андреевны раневской. помещица приезжает в свое имение из парижа. она восторженно радуется возвра­щению в тот дом, где выросла. ее дочь аня признается варе, приемной дочери раневской, что мама продала уже почти все имущество и что она продолжает жить на широкую ногу (за­казывает в ресторане самое дорогое, дает большие чаевые). варя тоже сетует на бедственное финансовое положение: про­центы заплатить не удалось, имение будут продавать. интересен в пьесе образ старого слуги фирса. он, как вер­ный пес, ждет свою хозяйку. фирс так заботится о том, чтобы барыня хорошо покушала и попила кофе, а гаев надел нужные брючки, как будто его хозяева — дети. вскоре после самохарактеристики героя следует отзыв о нем гаева, который озвучивает опять-таки сам лопахин: «ваш брат, вот леонид андреевич, говорит про меня, что я хам, я кулак, но его мне решительно все равно». раневской же лопахин за прежние милости и тоже искренне хочет ей выпутаться из сложного положения. он предлагает ей расплатиться с долгами, воплотив в жизнь его коммерческий проект: отдать земли под дачи, а вишневый сад срубить. лю­бовь андреевна же отвечает: «если во всей губернии есть что-нибудь интересное, даже замечательное, так это только наш вишневый сад». так начинается в пьесе даже не борьба (это слово неуместно применять по отношению к и инфантильной раневской, живущей одним днем), а противо­стояние двух героев с разной жизненной философией. вишневый сад становится символическим образом. в пье­се разворачивается скор о том, какую пользу может приносить сад. планы лопахина обращены в будущее. фирс вспоминает прошлое и переносится в воспоминаниях на 40-50 лет назад, когда вишню сушили, мочили, мариновали, варенье варили, продавали сушеную вишню в москву и харьков, причем зна­ли особый способ сушки, а теперь его забыли.