Як запорожці могли б нинішній україні

я вважаю, що запорожці зробили для україни все, що могли. вони формували наш характер, волю, культурну спадщину. ми повинні безмежно цінувати їхні вчинки і шанувати їхню пам’ять, але козацький час пройшов. на мою думку, у наші часи вони б не змогли нічого зробити. теперішні "запорожці" це всього навсього дорослі дядьки, що граються у ігри.

p.s.: надалі пиши, що тобі потрібно твір чи висловлення думки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Український фольклор налічує досить багато дум. усі вони по-своєму особливі і дуже цікаві. але серед них є одна, яка мені подобається найбільше. головними героями дум в основному виступають мужні, сміливі чоловіки, оборонці рідної землі, жінки зустрічаються дуже рідко. мене найбільше приваблює образ марусі богуславки з однойменної думи. ми бачимо перед собою молоду дівчину, полонену турецьким паном. у подібній ситуації багато б жінок не витримали, але не вона. маруся вижила, пристосувавшись до свого становища. можна сказати, що вона зрадила своїй країні, ставши дружиною турецького пана. але це не так. у житті їй випала складна доля, і смілива дівчина вирішила прийняти її такою, як вона є. якби вона так не зробила, то, може, і не змогла б урятувати невільників. прийнявши життя в полоні, вона розуміє, що назад немає дороги, що в україну вона більше не повернеться

Історичні пісні та думи – жанри української народної творчості. дуже специфічний за походженням жанр думи. він притаманний тільки українській національній культурі. появу українських дум учені дослідники пов'язують з козаччиною. боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти польщі – усі ці події були мотивами українських дум. до кращих українських дум належать “дума про козака голоту”, “дума про марусю богуславку”, “дума про самійла кішку”, “дума про івана богуна” та ін. за змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням – до плачів, голосінь. автори дум невідомі. ними переважно були учасники подій– козацьких битв і походів. кобзарі, лірники, бандуристи під ід своїх інструментів речитативом виконували їх. від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до україни. і. франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам'ятками, створеними генієм самого народу. у відтворенні подвигів героїв у думах, як і в історичних піснях, реалізм поєднувався з романтичним ореолом. щедро використовувалися у думах та історичних піснях народнопоетичні символи (орел, сокіл – козак; крук, ворон – ворог; зозуля – мати, вдова), порівняння (скрива, як вовк, споглядає). у текстах дум трапляються заперечні порівняння: “ой та то ж не пили пилили, не тумани вставали, – як із землі турецької, із віри бусурманської, з города азова, з тяжкої неволі три брати втікали”. стилістичну функцію уповільнення розповіді в думах відіграють синонімічні повтори–тавтологія (думає-гадає, грає-виграває). мова дум, як й історичних пісень, збагачена постійними епітетами: кінь у козака завжди вороний; козак постійно у русі, в дії, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; він обороняє землю християнську. думи відзначаються також молитовною формою. за обсягом думи більші, ніж історичні пісні, складніша їхня будова. розпочинається дума зачином, в якому вказується на місце або час дії. прикладом може бути поетичний заспів (зачин) “думи про козака голоту: “ой полем, полем килиїмським, то шляхом битим ординським, ой там гуляв-козак голота”. розповідь про основну подію, яка йде після зачину, як правило, дуже детальна. вона уповільнена додатковими епі, описами одягу, вчинків героїв, словами-повторами. кінцівка думи славила героїв та бажала їм усякого добра та гаразду. прикметною рисою побудови дум є їх неподільність на строфи. дума може поділитися на окремі періоди (тиради). вона відзначається нерівномірністю рядків. у них може бути від чотирьох до тридцяти і більше складів рядки у думі можуть бути не заримованими, але дума завжди має свій виразний ритм. це дає можливість виконавцеві змінювати мелодію, слова, імпровізувати. для виконання дум потрібна спеціальна підготовка. сьогодні таку підготовку здійснюють кобзарські школи. відомою кобзарською школою в україні є стрітівська, в якій працюють такі талановиті кобзарі, як брати микола та василь литвини. кобзарське мистецтво, виконання дум зберегли українці в діаспорі. на весь світ стали відомі виконавці цього жанру – китастий та мішалов. давнім жанром історичного епосу є також історична пісня. пам'яткою середи-ни xv століття є відома пісня “дунаю, дунаю, чому смутен течеш”. три роти, що стоять “на версі дунаю” – турецька, татарська та польська – правдиво відобра-жають тогочасну історичну обстановку україни, на землі якої завжди зазіхали загарбники. історичні пісні, як і думи, своїм змістом конкретні історичні події, процеси, оспівують історичних осіб. найдавніші історичні пісні, які пов'язані з добою козаччини, оспівують лицарів-патріотів. відомою є “пісня про байду” – народного улюбленця, який потрапивши в неволю і зазнавши страшних катувань, не втратив своєї національ-ної гідності, не став зрадником. історики стверджують, що прототипом байди вишневенького був князь дмитро вишневецький. д. вишневецький заклав на хортиці фортецю. під час одного з боїв він був полонений і люто катований. його зачепили ребром за гак- таких самих мук зазнав і герой “пісні про байду”. важкі тортури переніс полонений турками легендарний морозенко (пісня “ой, морозе, морозенку”). віків залишається бути популярною пісня-марш “ой, на горі та женці жнуть”, присвячена звитяжним героям дорошенкові та сагайдачному. великою повагою, незважаючи на тривале замовчування, користується в народі пісня-кант “ой, зійшла зоря” – про почаївську божу матір, що врятувала монастир і всіх, хто в ньому сховався під час турецької облоги.