Кто может предоставить текст "найбільше" дмитро ліхачов?

Объяснение:

У творі Олександра Сергійовича Пушкіна «Казка про рибака і рибку» розповідається про те, що наполеглива праця і благородні вчинки завжди будуть винагороджуватися. А жадібність і егоїзм – заслуговують на покарання.

Старий багато років заробляв на життя тим що ловив рибу неводом. Стара пряжу пряла і їх цілком влаштовувала таке життя. Але одного разу старий зловив говорить золоту рибку. Рибка стала благати рибалки відпустити її назад в море пообіцявши виконати будь-яке бажання. Він послухав прохання рибки і відпустив її назад в море без жодних побажань.

Удома він розповів про рибку своїй дружині. Бабі, якій набридла убогість, не сподобався його вчинок, і вона змусила діда повернуться до рибки і попросити спочатку просто нове корито. Але її жадібність ставала все більше і більше. Після корита вона захотіла нову хату. Бачачи, що всі її бажання легко виконуються, зажадала стати стовповою дворянкою, вільної царицею і потім володаркою, у якій золота рибка буде в слугах. Стара після кожного виконаного бажання ставала все більш злий і вибагливої. Вона кричала на чоловіка вимагаючи щораз бігти до рибки за новим бажанням. Принижувала його тим що вважала його негідним її, коли отримувала що все бажала. Рибка виконувала всі побажання злий баби, шкодуючи доброго старого.

Навіть природа реагує на настрій героїв. Море теж починало штормити від ненаситних бажань жорстокої жінки. Але рибка розсердилася на останнє бажання старої і повернула все в той же стан що і раніше. Залишилися старий ос старою біля розбитого корита і в старій хаті. Якби не була стара такої жорстокої і жадібної, то могла б прожити зі старим ще багато-багато років, але вже в багатстві. Рибка показала, що не можна бути надто ненаситним. У всьому потрібно знати міру і бути вдячним за те, що отримуєш від життя в якості подарунка. Жити потрібно на те що зароблено чесною працею і відповідно життя.

Жила себе маленькая девочка, которая любила читать сказки и мечтать о чудесах. Ее любимой историей была сказка про добро и зло. Девочке очень нравилось читать о победе и торжестве добрых сил и воображать, что наступит день, когда-то же самое произойдет и в реальном мире.

К сожалению, пока все было совсем по-другому. Она видела множество людей, которым не хватало еды, и не понимала, как другие могут в это же время тратить денеги на модную одежду и развлечения. А еще ей было очень жалко мальчика из своей школы. В году умер его отец и дела в семьи были очень плохи. Мама Пети, - так звали мальчика, - работала почти круглосуточно, но денег все равно не хватало. Поэтому после школы Петя в то время, когда все дети играли, продавал газеты, чтобы маме.

Также наша героиня сочувствовала однокласснице Ксюше, над которой смеялись другие ребята. Ксюша носила смешные окуляры, что и было причиной насмешек. Даже Петя, который на самом деле был добрым и чутким мальчиком, не упускал возможности сказать ей что-то обидное.

Повсюду маленькая девочка видела много злости и ярости: люди ссорились между собой, грубили в автобусах и очередях, и оставались равнодушными к чужой беде. Она очень хотела изменить мир в лучшую сторону, но не знала с чего начать. Ощущать собственное бессилие было очень больно и неприятно. Но однажды ей пришло в голову замечательное решение, которое в корень изменило ситуацию.