Цитатна характеристика івоніки федорчук з повісті" земля"

івоніка."і івоніки були дзеркалом самої доброти серця й "   

"його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" 

"гарна була івоніка любив її. він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.

як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."

  зазвичай, багато кто мріє про затишок та тепло у його чи її оселі . але, щоб здобути це , потрібно багато часу для створення гарного інтер*єру . це не так! обійтіся кожен може і без цього . потрібно дуже ретельно доглядаті за чистотою своеї оселі , наприклад: мити посуд , підлогу , якщо є квіти поливати їх та інше .                           затишок у оселі - це найголовніше . бо коли втомлюєшся , не дуже приемно заходити у брудний дім. можно завести собі якусь тварину собаку чи кішку , бо коли смутно і поряд нікого не маеє , це єдине, що зможе тобі .     доглядай за оселею, і вона вдячить тобі великим затишком і теплом .

Деякі люди вважають, що літературна класика є нецікавою та важкою для читання й розуміння. проте, коли класичний твір стає бестселером усіх часів, тут є про що посперечатися. моя улюблена книга – роман м.мітчелл «занесені вітром», а улюблений герой художньої літератури взагалі   - його головна героїня скарлет о’хара. читаючи цей твір, ми переносимося у хіх століття, де проживаємо разом із квітучою, повною енергії, сили та завзяття жінкою сповнені драматизму події її життя. скарлет – дитина з багатої родини півдня сполучених штатів. у дитинстві вона ніколи не знала, що таке голодувати або жити у злиднях. атмосфера в родині була сповнена любові, теплих почуттів, повагою її членів один до одного. її молоді роки – це нескінченне свято ів, вечірок та барбікю з численними шанувальниками. найбільшою проблемою скарлет було обрати сукню, в якій би вона б виглядала найбільш привабливою. усе змінила громадянська війна у штатах. увесь світ, до якого звикла скарлет, світ, у який вона вірила, перетворився на попіл та важкі спогади. місяці в атланті в очікуванні атак ворога, все більше поганих звісток, усе менше їжі та надії, хвилювання за коханого чоловіка на фронті, його вагітна жінка, за якою довелося доглядати скарлет…   далі – втеча з палаючого міста зі слабкою мелані та її щойно народженим малюком, страх та паніка… неабияка мужність, витримка та оптимізм потрібен, щоб винести все це на своїх плечах, в очі смерті, зуміти піти вперед, не обертаючись назад, назустріч новим , щоб їх здолати. смерть матері – то найбільший удар для скарлет, але вона витримала і його, бо зрозуміла, що неможна жити минулим. треба збирати сили, щоб стати на ноги, щоб не загинути разом із конфедерацією. усі раби-негри повтікали з плантації, тож скарлет   виконувала найважчу роботу, щоб її родина не вмерла з голоду. саме вона враз стала її головою, взявши відповідальність за усіх. усі втрати та розчарування вона переносила сама, нікому не зізнаючись, що й її сили може бути недостатньо, щоб вижити у жорстокій новій дійсності. її любов виявилася лише грою, дитячою забаганкою, яку вона вперто пестила в душі, бо й сама брала в ній сили. після капітуляції півдня скарлет, нехтуючи суспільною думкою, робила все, щоб заплатити непомірні податки за батьківській дім. її осуджували ті, хто віддав перевагу жити в злиднях та клясти долю, хвалячись своєю честю. і втративши насправді коханого чоловіка, вірну подругу мелані, поховавши батьків, розпрощавшись з ілюзорним своїм коханням, вона каже собі, що не час плакати, бо так нічого не досягнеш і ніщо не врятуєш. жива натура скарлет, що відверто прагне всіх благ, на які заслуговує людина, сила її особистості, що дозволяє їй боротися та перемагати, викликають у мене щире захоплення.