Я, як людина яка цікавиться сучасною літературою можу сказати, що вона дещо відрізняється від літератури минулого століття. Теперішні книги подобаються молоді набагато більше. Можливо, тому що в моїй країні всі знають таке поняття як "свобода слова" і саме тому на даний момент в літературі часто можна зустріти твори з соціальним сюжетом, або особистим ставленням автора до якоїсь публічної проблеми яка стосується не якоїсь конкретної особи, а всіх загалом. Мені сучасна література подобається, зокрема та якою я цікавлюся. Але все ж не можу закрити очі на негативний вміст в сучасній літературі, бо вона також існує.
У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона" все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу.
З твору ми дізнаемся що одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.
У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість. Саме такими є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Продовження твору "сімя дикої качки"
на наступне літо юрко знову приїхав до бабусі. він цілий рік пам*ятав свій вчинок і для нього було соромно. приїхавши у село ,він одарзу побіг до тосі просити пробачення. вона хоча ще тримала образу, але вона розповіла що дуже сумувала за ним та пробачила його. а ще вона розповіла новину.
сім*я дикої качки припливає до берега. тося ходить їх годувати.
- ходімо і ти подивишся як вони виросли. - сказала тося до юрка.
юркові було незручно дивитися для тосі у очі. коли він побачив, які великі та гарні вииросли каченнята , і якби не тося вони б загинули. він подякував ще раз тося та побіг до дому взяти хліб. вони годували їх та дивилися на них)