Нужно сочинение на тему чи все у житти вымирюеться

«хочеш пізнати людину — наділи її грошима та владою» — говорить народ­на мудрість. і, як свідчить світова література та життєвий досвід, у переважній більшості випадків вони «псують» людину. отже, гроші і влада — зло? спробуємо дати відповідь на це питання.

гроші — це «вічна» проблема. одні не знають, де їх взяти, а інші — куди їх подіти, щоб отримати ще більше. головний герой п’єси, калитка, так визначає місце грошей у своєму житті: «гроші — всьому голова». і дійсно, вони заполонили не лише розум герасима, а й душу. все у своєму житті і житті рідних йому людей він вимірює грошима. протягом п’єси ми бачимо, як у калитці гине людина, бо стяжательство і скна­рість беруть у ньому гору. ми здогадуємося, що колись калитка, можливо, був доброю людиною. він працьовитий, любить землю. до неї він із ніжністю про­мовляє: «ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! і все то гроші, гроші, гроші». герасим уже давно втратив ніжні почуття до своєї дружини. він розу­міє, що вона працьовита, «з діжі рук не виймає з ранку до вечора», але при цьо­му він не здатен навіть на елементарну вдячність. коли параска попросила запрягти воза, щоб з’їздити з мотрею до церкви, герасим відповів, що «коні за гроші куплені». більше того, він міг і побити дружину. не раз, за її словами, вона із синцями ходила.не краще калитка ставився і до свого сина романа. хлопець виріс працьовитим та слухняним, але для свого рідного батька він також був товаром. спочатку герасим пообіцяв дати згоду на одруження романа та мотрі, які кохали одне одного. та зробив він це лише з однією метою, «щоб вона старалася в роботі». а на­справді калитка мріяв про одруження свого сина з донькою пузиря, і найбільше його турбувало питання, скільки за нею дасть батько посагу. але найгірше те, що в душі і свідомості самого романа вже проростало зерня прагнення до наживи, посіяне батьком. він не противиться волі родителя, з легкістю зраджує своє ко­хання до мотрі, бо і для нього сенс життя вимірюється грошима, а не сімейним благополуччям та людськими стосунками. роман не засуджує батька і за те, що заміж дочку, він не додав п’яти тисяч посагу. те весілля перетворилося па загальну бійку, та ніхто не переживав з цього приводу. та не так сталося, як гадалося. бажання отримати гроші за будь-яку ціну, навіть злочинним шляхом, затуманило розум калитки, приспало його обережність, заполонило свідомість і підсвідомість (йому навіть уві сні снилися гроші). таким станом герасима і скористався єврей, який запропонував купити у нього фаль­шиві гроші. і… жадібність, як жива істота, перемогла герасима никодимовича зсередини. вона зруйнувала мури людської совісті, які тримаються на честі й мо­ралі. вона знищила у людині людину. вона хотіла позбавити калитку найцінні­шого — життя. а він і не противився, бо для нього «краще смерть, ніж така потеря». отож, жадібність до грошей і людські цінності — явища несумісні.

"Intermezzo" Михайла Коцюбинського

Цитатний план

1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".

2. "Поїзд летів, повний людського гаму".

3. "Врешті ми вдома".

4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".

5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".

6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".

7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".

8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".

9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".

10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".

11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".

12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".

13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"

14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".

15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".

16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."

Ну так раді прикола. люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. їхні імена з покоління до покоління, обростаючи . вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. із давніх давен існувала в україні кащка про микиту кожум’яку, який звільнив рідну землю від лиха великого. за мотивами цієї казки о. олесь і написав свій твір. з усіх героїв драматичної казки мені найбільше сподобайся микита кожум’яка. він справді сильний, бо по дванадцять шкур може м’яти одночасно. тому не дивно, що саме його покликали захистити мешканців києва від змія лютого і врятувати князівну. князь і княгиня були дуже засмучені, шо вони мали віддати змієві свою єдину доньку. а ще князя дивував той факт, що у країні немає справжнього сміливця: невже країна вся невже у нас немає мужа палкого серцем, молодого. який би зваживсь на двобій…? на плечі князя впав страшенний тягар: врятувати країну від неволі. він прагне підняти на боротьбу народ, бо «хто не бореться, той раб! » але, на жаль, воєводи боялися вийти на двобій із змієм. і лише простий кожум’яка микита погодився піти на двобій, поступившись на умовляння дітей. найдраматичнішим епізодом твору був двобій микити із змієм, за яким спостерігали усі мешканці києва. звичайно, микита переміг і звільнив князівну, звільнивши навіки киян від страшного ворога.