Дружба - найкращий скарб тому іть до твору потрібно додати а я не можу придумати

          мені   здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.

                            по-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.

                              яскравим художнім утіленням цієї думки є твір всеволода нестайка "тореадори з васюківки". життя яви й павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.

                              по-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, -  шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. і навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.

                              прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою галиною. вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка галина переїхала зі свого міста жити до нас. ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. з часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.

                              отже, дружба - це найкращий скарб в житті.

                                                любий недороль перший!

тепер я вдома, але часто згадую незвичайні пригоди в країні недоладії.

думаю, що ти тепер задоволений своїм життям, роботою та виглядом. відповідно, ти виправився. більше не будеш боягузом, не пройдеш повз несправедливість. твої слова не будуть розходитися з ділом. ти навчишся дружити, бути хорошим другом, прийти на . перестанеш  байдикувати, цілі ночі грати сам із собою в кості, іншим недоладянинам гуртом доробляти недороблені справи, які по всьому світі збирає недочеревик.

      напиши про себе. чекатиму відповіді.

                                                                                              аля.

Ето не подойдет? панас мирний залишив незгладимий слід в реалістичній українській літературі, збагативши її чудовими творами, в яких зображується різні сторони селянського життя і водночас підіймаються серйозні питання та життєві ситуації. одним з таких творів є твір під назвою “хіба ревуть воли, як ясла повні? ” написаний разом з іваном біликом. в цьому творі підіймаються серйозна проблема, пошук справедливості на землі. ця, на перший погляд, справа майже завжди закінчувалась невдачею, особливо у наш час. роман має другу назву “пропаща сила”. в цьому творі я хочу з’ясувати з яких причин автори ввели цю назву. але по-перше давайте з’ясуємо для себе, що ж таке пропаща сила. на мою думку, це доля людини, яка не використала, не розкрила всі свої гарні риси, свій талант, не пристосувавшись до життя звела свої людські якості нанівець. критики “пропащою силою” в романі панаса мирного називають головного героя чіпку вариннеченка та максима гудзя. давайте прослідкуємо долю цих героїв, та зробимо висновок де і чому вони втратили свої якості та стали “пропащою силою” головний герой роману чіпка. з самого народження хлопчик не бачив батька. він жив разом з мамою та бабусею. з самого дитинства чіпка зазнав страждань, мало того що його родина жила в злиднях, його стосунки не склалися з дітьми. вони його весь час ображали, проганяли. з самого дитинства чіпка проявив високу цікавість до всього, жагу до знаходження правди. так одного разу чіпка пішов на службу до діда бородая, але він був неслухняним хлопцем і дід його вибив. чіпка дуже обурився, вважав що це несправедливо і вирішив помститися підпаливши хату дідові. дід його вигнав. чіпка пішов додому поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна і робітника… так з самого дитинства чіпка пізнав усі гіркоти нашого життя. подорослішав чіпка став добрим хазяїном. але знов “подарунок” долі. у чіпки відбирають його власну землю. чіпка пішов шукати справедливості, але не знайшов, йому сказали плати за свою землю, як що хочеш заново володіти нею. чіпка познайомився з порохом, який у перше дав чіпці випити горілки. чіпці це . тут ще, як на зло чіпка зблизився з компанією вічно гулящих. лушня. пацюк, мотня. і почалось поїхало, все стало пропиватися підряд без відпочинку. в результаті чіпка залишився майже голий і босий. так почала діяти “пропаща сила”. але ж чіпка на цей раз задумався, оженився і зажив заново, відновивши свої гарні риси та довівши людям що він гарний хлопець. чіпка став поважним чоловіком на селі. він торгував по ярмарках тканиною, та розбагатів. в той час були вибори в волость, куди вибрали чіпку від села. але той виявився неугодним і його не підтримали поміщики. так знов доля не посміхнулося чіпці і він розчарувався в цьому житті, остаточно скорившись пропащій силі, грабуючи та вбиваючи людей вночі, а вдень ведучи нормальне життя. максим гудзь – з самого дитинства прагнув волі, свободи. воля кипіла у його крові, вона була привита його славними предками козаками. але так трапилось що його забрали в москалі. в армії його спочатку поважали, бо проявлялися його гарні якості, як: повага до старшого, підтримка друзів та чесність. але згодом армія зробила з нього “поганого хлопця”. він повернувся в піски після 30 років служби з жінкою та донькою. в пісках він став ватажком зграї злочинців до складу якої входив і чіпка. так з вольової, порядної людини утворився злочинець, який і відійшов з нашого життя не порядною смертю. як ми бачимо, в цих двох головних героїв були усі шанси стати порядними, чесними людьми, всі вони мали гарні якості. але злодійка доля не дала їм цього зробити. вони підкорились “пропащій силі”, пустили життя на самохід, шкоду оточуючим їх людям. але вони за це були жорстоко покарані!