Скласти сенкан (про шевченка и кобзарь): 1)прикметник + именник, 2) 3 диеслова, 3) 3 именника, 4)узагальнюючий именник

1)чудовий кобзарь

2)пише,спіає,складає

3)поет,художник,кобзарь

4)герой

Русалонька із 7-в» характеиристика софійки повість-казка марини павленко «русалонька із 7-в, або прокляття роду кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. дівчинку софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця валя. дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ще софійка страшенно переживає через те, що однокласник вадим кулаківський майже не звертає на неї уваги. дівчинку бентежить новина, що рід кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. понад усе софійці хочеться родині, щоб вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. правда, самому вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, софійка відважилася подолати час. дізнавшись, що стара шафа — це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. дивним чином софійка завади опиняється у вирі подій. вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. софійка втрутилася в минуле, врятувала катрю кулаківську, її нареченого семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі. звичайно, твір наповнений казковими , мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі марини павленко багато реального. усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.

Iнодi дивуєшся, як щедро природа надiляє деяких людей своïми дарами. не поскупилася вона на них, коли надiляла мистецькими здiбностями сина сiльського дяка з-пiд чернiгова павла тичину. спiвочий талант поєднався з винятковими музичними здiбностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. так на лiтературному небосхилi украïни спалахнула зiрка, що за силою i красою свого сяяння стала гордiстю украïнськоï лiтератури. у ïï iсторiï постать спiвця "сонячних кларнетiв" не має собi рiвних за глибиною осягнення свiтовоï гармонiï й дисонансiв, за емоцiйнiстю, символiкою та оригiнальнiстю вiршування. коли я читав поезiï "сонячних кларнетiв", то вiдчував, що зi мною розмовляє добрий, щирий i розумний друг. вiн схвильовано вiдкривав менi своï чистi, потаємнi почуття, розповiдав про найдорожче, захоплював своïм викриттям сутi природи, навчав ïï розумiти i любити. вiн наче запросив мене у свiт, де панує гармонiя i краса. i я, зачарований рядками його вiршiв, пiшов за ним у свiт гармонiï природи i людини, iнтелекту й духовностi, почуття й обов'язку, нацiонального i загальнолюдського, землi i космосу: блакить мою душу обвiяла. душа моя сонця намрiяла, душа причастилася кротостi трав - добридень! - я богу сказав! поступово i я перейнявся радiстю, яку щедро дарує всiм мiй новий друг - лiричний герой "сонячних кларнетiв". вiн прагне логiчно пояснити, розкрити таємницю щастя своïм читачам. вiн сам творить гармонiю i кличе у свiй дивний свiт: будьте молодi й щасливi! радiйте! життя того варте! зачарований спостерiгач i замислений мрiйник, герой першоï збiрки павла тичини намагається передати свiй пiднесений стан влучним мис-тецьким засобом: вiн переконливо малює живi, радiснi, iнтонацiйно багатi картини. тiльки людина, закохана у свiт в усiх його проявах, спроможна створити таку красу: йду в простори я, чумний, тривожний (гасне день, облiтає, мов мак). в моïм серцi i бурi, i грози, й рокотання - ридання бандур. i тут я вiдчув, що в душi героя поєднався оптимiзм з якимось очiкуванням. очiкуванням чого? i друг вiдповiдає менi тривожними рядками: буде бiй вогневий! смiх буде, плач мабуть, саме ця вiдповiдь менi зрозумiти, що, хоч найголовнiшою ознакою свiтлоï поезiï "сонячних кларнетiв" є тонке спостереження навколишнього свiту i милування його гармонiєю, однак це книга передчуття сподiваного щастя, яке так i не справдилося. я бачу лiричного героя в скорботi: вiн приймав революцiю, що несла надiï украïнi, але його вразлива душа не могла змиритися з ïï жахами. вiн сумно зазначає: "не буть нiколи раю, у цiм кривавiм краю", але тiльки безмежною любов'ю сповненi його почуття: i цiй краïнi вмерти? - де вiн родився вдруге, - яку любив до смертi? мiй друг, герой "сонячних кларнетiв", пробудив у моєму серцi незнанi ранiш хвилюючi i прекраснi почуття до навколишнього буття. i я так вдячний йому за це!