План до ї повісті коцюбинського дорогою ціною.

1.

1. рішення остапа.

2. гвалт у панському маєтку.

3. байдужість народу до своєї тяжкої долі.

4. остання мить перед розставанням.

5. згадка з дитинства остапа.

6. втеча соломії разом з коханим.

2.

1. осіння ніч

2. в очікуванны переправи

3. з’явлення човна

4. козацькі вартові

5. у млині якима

6. переїзд

7. поранення остапа

3.

1. втеча від варти

2. перев’язування рани

3. соломія шукає шляху

4. пожежа у плавнях

5. марення остапа

6. остап віч-на-віч із вовком

7. думки і бажання героя

4.

1. хатина циган.

2. благання циган соломією.

3. остап під опікою старої циганки.

4. побут циган.

5. соломія вирушає на заробітки.

6. арешт.

5.

1. домовленість.

2. соломіїні радощі.

3. арешт остапа.

4. соломія турбується про визволення остапа з «конаку».

5. підготовка до визволення.

6. річка.

7. поєдинок з вартою турецького човна.

8. смерть соломії та івана.

епілог

1. маленька халупка.

2. вітер.

3. остап — старий дід.

 

Думи — це ліро-епічні твори на історичні й соціально-побутові теми, які виконуються речитативом під акомпанемент  кобзи, бандури або ліри.  думи мають специфічну, властиву тільки їм художню організацію. зазвичай дума має зачин (заспів, «заплачку») і традиційну кінцівку (славослів’я). між цими складовими тексту думи й міститься розповідна частина з усіма елементами, властивими епічному сюжету — зав’язкою, розвитком дії, кульмінацією, розв’язкою. розповідь  у думах докладна й повільна, нерідко використовуються повтори, які  краще запам’ятати твір і виділити в ньому найсуттєвіше.  на відміну від історичних пісень, думи не поділяються на строфи, натомість  з мовних тирад8  (періодів) із різною кількістю рядків, причому кожна тирада формулює окрему  завершену думку.

у поетичній мові народних дум поширені постійні епітети, які майже завжди стоять при тих самих словах. маруся богуславка - саме така.

Переїхавши до петербурга 1831 року, енгельгард взяв із собою шевченка, а щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на чотири роки до живописця ширяєва. тут шевченко влітку 1836 року познайомився зі своїм земляком – художником іваном сошенком, завдяки зусиллям якого 4 травня 1838 року молодого поета друзі викупили з кріпацтва. хто ці люди? ось вони – ті люди, які не лише визволили тараса шевченка з кріпацтва, але й сприяли його творчій натурі, здобувати знання: іван сошенко – українець родом з богуслава, чия юність, як і шевченкова, пройшла на черкащині, маляр. першим почав замислюватися про звільнення генія з кріпацтва й порадився про це з письменником євгеном гребінкою. євген гребінка – українець із пирятина, видавав у петербурзі альманах “ластівка”. він перший узявся за літературну освіту шевченка, запрошуючи його до себе з 1837 року на літературні вечори. “хрещений батько” першого видання “кобзаря”. саме йому тарас шевченко присвятив поему “перебендя”. василь григорович – теж з полтавщини, земляк євгена гребінки. чоловік доньки славного українського різьбяра івана мартоса. секретар товариства мистецтв, професор теорії естетики, віце-президент імператорської академії мистецтв. йому шевченко присвятив поему “”. олексій венеціанов – син грека з ніжина й українки, вчитель івана сошенка, товариш євгена гребінки по гімназії. придворний живописець. василь григорович та олексій венеціанов товаришували з відомим поетом василем жуковським (вихователем царя олександра i), якому й представили шевченка. василь жуковський – поет-романтик, позашлюбний син туркені-полонянки та російського поміщика опанаса буніна. прізвище отримав від збіднілого дворянина андрія жуковського, який був його хрещеним батьком. василь добре знав долю кріпаків і почав дбати про звільнення шевченка – українського “алмаза в кожусі”. карл брюллов – нащадок французів-гугенотів. його предки емігрували до німеччини, згодом переїхали до росії, але вільнолюбний дух, притаманний французам, художник зберіг. українець іван сошенко познайомив шевченка з карлом брюлловим. це знайомство стало вирішальним у долі юного шевченка…