План до твору олени пчілка " сосонка"

1)сосонка,лис та дядько максим 2) сосонку 3)паньськый двір 4)сосонка-дороговказ 5)на службу до пана 6)втечя 7)сосонка рятівниця

Твори геніального поета ніколи не бувають прочитані до кінця. що більше пізнаєш справжнього шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. схиляєшся перед силою його духу, характеру.   трагічною була його доля. сирітство, поневіряння в наймах. і це в періоджиття, який вважають найсвітлішим, найщасливішим. одна - однісенька за все життя усмішка долі - звільнення від кріпацтва. яким треба було бути сильним і цілеспрямованим, щоб за кілька років надолужити те, що набувається десятиріччями: здобути освіту, оволодіти майстерністю художника, а потім шляхом самоосвіти стати одним з найосвіченіших людей свого часу.   та життя готувало йому все нові й нові випробування. десять років заслання. та зламати його героїчний дух не вдалось: " караюсь, мучусь, не каюсь! ".   як часто люди сьогодні в сірій, тяжкій буденності відступаються від високих ідеалів, черствіють, байдужіють, думають тільки про власний достаток. чи ж не подвижницьким є життя шевченка, який найменше думав про себе? він завжди турбувався про народ. власна доля? що вона порівняно з долею рідної вітчизни?   мені однаково чи буду я жить в україні, чи ні та не однаково мені,  як україну злії люде присплять, лукаві, і в огні     шевченко для нас - це не тільки те, що вивчають у школі, а й те, чим живуть, з чого черпають життєві сили., любов до україни. свою україну любіть, любітьїї во время люте, в останню тяжкую минуту за неї господа моліть.

Тарас григорович шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. моринці звенигородського повіту київської губернії.  його батьки, що були кріпаками багатого поміщика в. в. енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села кирилівки.  1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка.  після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька тарас зали наприкінці 1828 або на початку 1829р. тараса взято до поміщицького двору у вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові в. енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора п. енгельгардту.шився сиротоюдеякий час був “школярем-попихачем” у дяка богорського.