Характеристика головних героїв "лiсова пiсня" леся украiнка! нужно

мавка - була дитиною природи. вона лісовика вважала за батька, а березу за подружку. мавка лековажно віддалась на розсуд долі, закохавшись у лукаша, не слухаючи мудрих порад лісовика, через шо потім гірко шкодувала. вона добра, тому що навіть пробачає коханому зраду і повертає йому від вовкулаки знов у людську подобу. у кінці твору мавка стає вербою і не жалкує за тілом, тому що душа для неї   найголовніша.

лукаш - молодий парубок, що з першого погляду закохався в мавку. він добре грав на сопілці, що і причарувало її до нього. але згодом почуття лукаша гаснуть. він покидає мавку і починає жити з килиною, тому що та краще господиня. але це життя не приносить лукашу щастя. у кінці повісті він залишається поряд з мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду. 

килина - добра господиня, але вона мала духовну обмеженість, що і призвело до подальших конфліктів з лукашем.

мама лукаша - схожа з образом килини. вона жорстоко ставиться до мавки, алепотім школдує про це.

дядько лев - позитивний, добрий і розумний персонаж. він є втіленням людської гармонії з природою.

 

Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини палійчуків». виплеканий дивовижною і таємничою природою гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопцем. але був не такий, як усі діти: «дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить». щось незрозуміле для оточуючих ховалося в його очах, таке, що і мати відвертала від нього очі. іноді їй здавалося, що це не її дитина, а «бісеня»" "задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якою ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки" "коли іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. він знав вже багато. умів знаходити помічне зі знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою , що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос ""i коли так молились, iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, " "безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв" " зовсiм, коли вiн зводив очi на зеленi царинки, де спочивало в копицях сiно, або на глибокий задуманий лiс, злiта до нього давно забутий голос:     iзгадай мнi, мiй миленький,     два рази на днину,     а я тебе     сiм раз на тодi вiн кидав роботу i день пропадав"

Важко описати що таке щастя взагалі. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань.  чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха? я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина.   я почуваю себе саме так  коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться,  коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається,  коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю),  коли немаю ніяких сумнівів,  коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.