небо чисте, блакитне. на сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. мороз. сніг вискрипує і хрумає під ногами. якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
"шанобливе ставлення до природи у повісті "гуси лебеді летять" пропоную скласти так:
у творі стельмаха "гуси-лебеді летять" утверджується шанобливе ставлення до природи. головний герой твору, михайлик, виріс у дружній родині трудівників, які особливо шанували землю-годівницю. матір михайлика була працьовитою жінкою, вела хазяйство, працювала в полі. жінка привчила хлопця бачити красу природи, шанувати її, жити з нею в гармонії.
мати михайлика вірила в те, що з землею можна поговорити та дізнатись, чи гнівається вона, чи щось просить. якщо урожай не добрий, то з землею можна домовитись, попросити її. а як жінка любила весняні сходи, як відчувала рослини, як поважно ставилась до кожної насінини! твір "гуси-лебеді летять" відносить нас у часи, коли люди жили землею, шанували її. то ж бережімо природу і сьогодні, бо вона - наш дім, наша годівниця.
я його в школі вже писала. тому ось
протиставляти телебачення художній літературі не варто. адже, це зовсім різні види мистецтва і у кожного з них свої особливі функції. література та книги завжди будеть існувати, а от телебачення через декілька десятків років легко може бути витісненим іншими технологіями: комп'ютерами, смартфонами, ноутбуками та інтернетом.
я вважаю, що художня література навчає нас життю. ми наслідуємо гарні звички та вчинки головних героїв, вчимося гарних манер та робити добро. книги нам багато нових знань. недарма в народі кажуть: "книга вчить як на світі жить". телебачення дуже рідко нас може чомусь навчити. загалом телевізор дивляться, щоб почути новини або трохи розважитися, але хороша книга потрібна, щоб навчитися жити у цьому світі.
я багато разів бачила в інтернеті фразу: "той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор". я згодна з цим твердженням. адже, якщо ви хочете мати власну думку, вміти мислити і пізнати життя по-справжньому - читайте художню літературу. але, якщо ви хочете, щоб вам вкладали в голову готові думки і керували весь час вами і вашим життям, тоді дивіться завжди телевізор. адже, недарма говориться, що одна книга тисячі людей навчає.
я вважаю, що навіть електронная книга не здатна замінити "живу", ту яку в будь-який момент можна взяти до рук і прочитати. також читати звичайні книжки набагато приємніше, адже можна погортати сторінки, перечитати якийсь цікавий момент і насолодитися твором сповна.
отже, ми можемо зробити такий висновок: телебачення та художню літературу протиставляти не варто, адже це зовсім різні речі, вони несуть різну інформацію та по-різному впливають на розвиток людини.
ось цей твір я писала на контрольну) удачі
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Текст-розповідь на тема як сідає мороз будь ласка іть в боргу не !
небо чистое, голубое. на солнце снег блестит, переливается и играет всеми цветами радуги, даже смотреть больно на эту роскошь. мороз. снег вискрипуе и хрумае под ногами. если взять в руки немного снега и внимательно рассмотреть, то каждая снежинка - как произведение искусства, будто какой-то сказочный мастер-ювелир сделал эти крошечные ажурные звездочки.