Підтвердіть чи спростуйте думку (міні - твір) "лиш в праці варто і для праці жить" напишить хоча б приклад до цієї теми, з історії. біографії або якогось твору але мені не потрібний скопіруваний текст з і!

                                      лиш в праці варто і для праці жить

    праця є   особливим елементом життя людини, що є їй творити, розвиватися, пізнавати. без неї ми не зможемо жити -   стане занадто нудно. 

приклад 1. твір панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні". є два образи, які можна праналізувати: чіпка і грицько. чіпка був ледащо, лише з поодинокими проявами тяги до праці, що не скажеш про грицька, який з таких же самих гірких умов дитинства, як і у чіпки, зумів знайти вихід. він працював багато і старанно. і результат   - з одного боку нещасний чіпка з його загубленою душею й втраченим   майно, з другого - грицько, з доброю дружиною, достатком в полі і в хаті.

приклад 2. григорій сковорода - справжній геній філософії. все життя працював не рук. писав   для себе і для людей, і лише в праці бачив сенс життя. його твори прямий доказ цьому. особливо яскраво простежується ця тема в байці "бджола і шершень".

 

 

давно,

іще в шістсот якомусь році,

ну, цебто більш як три віки тому,

коли носили шпаги ще при боці

і розважали стратами юрму,

коли відьом палили при народі,

коли наук не знали ще ладом, —

 

кажу, давно, кажу, у вишгороді

підсудна анна стала пред судом.

 

було тій анні, може, десять рочків,

її привів розлючений сусід.

багряне листя, кілька тих листочків,

останнє листя із кленових віт

було на стіл покладене, як доказ,

і шаруділо тихо на сукні.

осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.

 

і той сусід сказав тоді у тиші:

— панове судді! я її привів.

вона кольорові миші

з оцих ось жовтих і сухих листків.

ото складе листочок до листочка,

два рази хукне — так і побіжать.

 

у мене діти, в мене син і дочки,

у них цяцьки так жужмом і лежать.

вони були нормальні і здорові,

а ця чаклунка збила їх з пуття.

вночі їм сняться миші кольорові.

од тих мишей немає нам життя!

 

тоді суддя в судейській чорній мантії

сказав:

— життя — це справа без гарантії.

чаклунок ми караєм по закону.

перехрестіться, пане, на ікону.

скажіть суду: вона із димаря

вночі літала чи згасила зірку?

чи вам ті миші згризли сухаря,

а чи прогризли у підлозі нірку?

 

сусід сказав, що миші ті якраз

такої шкоди не чинили зроду,

що в господарстві наче все гаразд,

а йдеться швидше про моральну шкоду.

 

суддя спитав: — вони на вас гарчать?

— та, — каже, — ні. але вони яскраві. —

два рази хукнув писар на печать.

сиділа тихо дівчинка на лаві.

 

був сірий день. і сірий був сусід.

і сірий стіл. і сірі були двері.

і раптом нявкнув кольоровий кіт.

залив чорнилом вирок на папері.

Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчини — це стара ворожка до якої вона звертається за до . Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась на дерево тополю