Напишите произведение на тему тайны юмора известных юмористов

Серед людей іноді зустрічаються такі, які вважають, що модна зачіска, стильний одяг — це запорука успіху у будь-яких справах. безумовно, до певної міри це так, але не зовсім. усе криється в душі людини. отже, як каже прислів'я: "зустрічають по одежі, а проводжають по розуму". так, саме розум — найцінніший скарб людини. розумна людина ніколи не буде шукати причину своїх негараздів у зовнішньому вигляді.головний герой п'єси м. куліша мина мазайло теж шукав причину своїх життєвих негараздів у немодному українському прізвищі: "ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: мазайло! жодна гімназистка не хотіла гуляти — мазайло! за репетитора не брали — мазайло! на службу не приймали — мазайло! од кохання відмовлялися — мазайло! "тим часом головний герой має родину, дім, непогану роботу. жодних проблем через українське прізвище він не має. виходить, що справа зовсім не в прізвищі, а у світогляді людини. а світогляд мини обмежений, вузький. мазайло здатний вигнати свого сина через те, що той не сприймає батькових ідей, інколи не погоджується з ним.українізація для мини — щось вороже: "серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади"- він вважає: "українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. не малоруської і не тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія".для головного героя п'єси історія свого роду нічого не значить. він забув, що з діда-прадіда сам він українець, а предки його — мужні і славні люди. у маренні до нього з'являються діди запорожці, чумак, селянин, і мина, злякавшись їх, кричить: "ой-о! залишаю! залишаю корінь, тільки не чіпайте мене, діду, не чіпайте " мазайло думає про корінь слова, а як би хотілося, щоб він пригадав корінь свого роду і зберіг його. але мина відмовився від родинних коріннів.сучасники куліша побачили в героях п'єси своїх знайомих, сусідів, себе. фразами з тексту заговорили всі. 1929 року було навіть надруковано інтермедію "лист мини мазайла до наркома освіти м. скрипника", де герой спростовував виступ куліша, називаючи виступи наклепом. він доводить: "у наших установах ще є досить людей цілковито свідомих у справжній національній політиці я на службі свої обов'язки виконую і вживаю отую українську мову, коли треба писати до наркомосу чи до якоїсь місцевої української "це було в 30-ті роки. а зараз? чи змінилося щось на сьогоднішній день? прикро зізнатися, але й зараз живуть такі "мазайли", які соромляться свого походження, своєї нації. чи чуєте ви українську мову у транспорті, в магазині, на вулиці? не ту, яка лунає з приймачів, а живу мову, мову спілкування. мабуть, дуже рідко. чогось наші сучасники забувають, якого ми роду, де наше коріння. отже, можна сказати, що п'єса м. куліша актуальна і сьогодні. і буде це до того часу, поки існуватимуть такі мини.

Цього літа я читала багато книжок,але найбільше мені книга всеволода нестайка «тереодори з васюківки». це пригодницька книжка, яка розповідає про двох друзів, яву реня (іван рень) і павлушу завгороднього, та їхні пригоди. ця книжка мене багато чому навчила, зокрема, як бути справжнім другом. мій улюблений розділ в цій книзі «тереодори із васюківки», а улюблена розповідь про те, як ява відправився на безлюдний острів і його друг павлуша назвав його робінзоном кукурузо. тому що я ніби читаю одразу дві книги «тереодори із васюківки» і «робінзон крузо». найбільше мені запам’ятався третій розділ цієї книжки, тому що там ява і павлуша посварились, але незважаючи на це, коли в їхньому селі була повінь,то павлуша врятував яву від загибелі. в той день ява поліз в затоплений будинок баби мокрини, яка дуже вірила в бога і в неї була цінна ікона. і коли хлопець потрапив у хату, він за щось зачепився і ніяк не міг вибратись. хлопець захлинався і втрачав свідомість, але тільки ява закрив очі, як на йому прийшов павлуша. це був вияв справжньої дружби, коли хлопець готовий був заради друга віддати навіть власне життя. коли повінь скінчилась, вони разом із павлушею повертались додому. ява зрозумів, що пошкодив ногу, та друг не залишив його у біді, а поміг дійти додому. привів медсестру, хоча після повені це було дуже важко зробити, тому що багато людей потребували . павлуша майже не відходив від яви, аж поки друг не видужав. усі розділи і розповіді цікаві по-своєму. «тереодори з васюківки» дуже цікава і захоплююча книга. рекомендую, ні, навіть закликаю: прочитайте цю книгу! повірте, ви багато зрозумієте про дружбу, посмієтеся разом із явою і павлушею, разом з ними переживете всі пригоди, так як це сталося зі мною.