Твір на тему "роксоляна-найбільша любов і натяжча прикрість сулеймана"

придумай лише свій початок нова наложниця не відразу увагу падишаха і цілком заволоділа його серцем, уміло розпалюючи в ньому шалену пристрасть. сулейман просто не міг жадібно накинутися на неї, маючи в гаремі сотні дивовижних красунь, навчених всім секретам хтивості. але все-таки це нарешті сталося, і роксалана-анастасія присягнулася собі, що у що б то не стало доб'ється положення законної дружини падишаха - вийти з гарему на волю і повернутися додому нічого навіть і мріяти! вона вже навчилася добре говорити по-турецьки і розуміла: її головний козир в тому, що рустем-паша, завдяки якому вона потрапила в палац падишаха, отримав її в подарунок, а не купив. у свою чергу він не продав її кизлярагасси, поповнював гарем, а подарував сулейману. значить, роксолана залишилася вільною жінкою і могла претендувати на роль дружини падишаха. за законами османської імперії рабиня ніколи, ні за яких обставин не могла стати дружиною повелителя правовірних.виникала ще одна перешкода: анастасія-роксолана була християнкою. але це для дочки священика виявилося сущою дрібницею! хоча в ті часи змінити віру для християнина означало погубити свою безсмертну душу! проте, прекрасна наложниця не вагаючись прийняла іслам - вона поспішала, бо могла народити дітей, а вони повинні були стати законними спадкоємцями султана! шляхом безлічі інтриг, умілого зваблювання сулеймана, хабарів євнухам і клятвених обіцянок всесвітньої підтримки кизлярагасси у разі успіху роксолана добилася свого і стала дружиною падишаха. свого первістка вона назвала селімом - на честь попередника її чоловіка, султана селіма i   прозваний грозним. роксолана дуже хотіла, щоб її маленький златокудрий селім став таким же, як його старший тезко. але від бажань до їх виконання - страхітлива прірва! прагнучи всіляко зміцнити своє становище, роксалана народила сулейману ще двох синів і дочку. але спадкоємцем престолу і раніше офіційно вважався мустафа - старший син першої дружини падишаха, красуні-черкески гульбехар. вона і її діти стали смертельними ворогами властолюбної і підступною роксолани.часом гарем взагалі дуже нагадував серпентарій - у боротьбі за своє становище жінки різних рас і національностей поводилися немов зчепилися в клубок отруйні змії! анастасія-роксолана вела свою інтригу методично і винахідливо, не поспішаючи, але кваплячись, щоб не упустити вирішальний момент. зовні вона постійно проявляла любов і турботу про повелителя, зумівши стати йому дуже потрібною. але як би вона не була розумна, красива, бажана і улюблена, навіть падишах не міг безкарно порушувати звичаї. та і чи хотів він цього, маючи сотні дивовижних красунь в гаремі? адже ніхто не міг і слова сказати йому впоперек! лісовська чудово розуміла: поки її син не стане спадкоємцем престолу або не сяде на трон падишахів, її власне становище постійно перебуває під загрозою. у будь-який момент сулейман міг захопитися новою красивою наложницею і зробити її законною дружиною, а яку-небудь із старих дружин наказати стратити: у гаремі неугодну дружину або наложницю живцем саджали в шкіряний мішок, кидали туди ж розлючену кішку і отруйну змію, зав'язували мішок і по спеціальному кам'яному жолобу спускали його з прив'язаним каменем у води босфору. провинилися вважали за щастя, якщо їх просто швидко задушать шовковим шнурком.тому роксолана дуже довго готувалася і почала активно і жорстоко діяти лише після майже п'ятнадцяти років!

                                                      іван                                             хоробрий,сміливий                                 співчуває,є,бориться                                     гарно ставиться до джулії                                                       хлопець

Учому полягає значення історичної пам'яті для кожної людини  без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія.  недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.