Написати твір про пригоду з толиком із блакитної дитини

у   толика було дуже багато пригод

Водного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. от хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати, — нехай краще в лісі ходить». покинув його, а сам поїхав. коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — що ти таке? а він каже: — я — пан коцький. лисичка й каже: — будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду. він і згодився. веде його лисичка до своєї хати, — так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. от якось зайчик побачив лисичку та й каже їй: — лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки. а вона йому: — є у мене тепер пан коцький, то він тебе розірве. заєць розказав за пана коцького вовкові, ведмедеві, дикому кабанові. зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана коцького, — та й кажуть: — а зготуймо обід! і взялися міркувати, кому по що йти. вовк каже: — я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. дикий кабан каже: — а я піду по буряки і картоплю. ведмідь: — а я меду принесу на закуску. заєць: — а я капусти. от роздобули всього, почали обід варити. як зварили, почали радитись, кому йти кликати на обід пана коцького. ведмідь каже: — я не підбіжу, як доведеться тікати. кабан: — а я теж неповороткий. вовк: — я старий уже і трохи недобачаю. тільки зайчикові й приходиться. прибіг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його: — а чого ти прийшов? він і каже: — просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб ти прийшла зі своїм паном коцьким на обід. а вона йому: — я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве. прибігає зайчик назад та й хвалиться: — ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас. вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ. коли це веде лисичка свого пана коцького. доводить до столу, а він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже: — ма- ма- ма- а ті думають: «от вражого батька син, ще йому мало! це він і нас поїсть! » виліз пан коцький на стіл та почав їсти, аж за ушима лящить. а як наївсь, то так і простягсь на столі. а кабан лежав близько столу в хмизі, та якось комар і вкусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст. кабан як схопиться, та навтіки! пан коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав — гуп! — та просто на вовка, — мало не роздавив сердешного. як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко. заєць і собі за ними — забіг не знать а потім посходились та й кажуть: — такий малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!

видатний просвітитель і письменник вісімнадцятого століття, визначний філософ григорій савич сковорода в українській літературі займає особливе місце. великий влив на формування таланту і поглядів цього мислителя мало життя суспільства тогочасної україни. це життя згуртувало дух письменника і зробило з нього непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило г. сковороду як гуманіста та демократа.

г. с. сковорода – великий митець. його безсмертя і велич полягає у тому, що в час найжорстокіших утисків українського народу царизмом він став на захист прав звичайних людей. вже тоді письменник і філософ сковорода мріяв про справедливе суспільство, у якому кожен українець буде жити добре і щасливо.

уся творчість цього видатного українця сповнена філософських роздумів про єдність природи і людини, про людське життя і щастя. особливе місце в цій творчості займає ідея «сродної праці». дуже шанобливо письменник ставиться до розуму і чистої совісті. найчастіше у творах г. с. сковороди світ людських турбот контрастує із зображеннями чарівної української природи, йде одвічна боротьба життя і смерті, добра і зла.свої філософські погляди г. с. сковорода найбільш яскраво висловлює в байках, адже саме вони є одним з найкращих засобів пізнання людських відносин, людських характерів. у своїх байках письменник засуджує панівні верстви тогочасного суспільства з їх беззаконням, нахабством і пихатістю. більшу частину усіх байок г. с. сковороди твори, провідною думкою яких є думка про необхідність жити «за природою», думка про необхідність працювати за здібностями, за покликанням, за нахилами. автор вважав, що тільки таке життя і така праця приносять користь суспільству і щастя людині.