Наукраинскую характеристика роксоляны и не останусь в

анастасия гавриловна лисовская (родилась ок. 1506 г. - ум. ок. 1562 г.) была дочерью священника гаврилы лисовского из рогатина - небольшого городка на западной украине, расположенного юго-западнее тернополя. в xvi веке эта территория принадлежала речи посполитой и постоянно подвергалась опустошительным набегам крымских татар. во время одного из них летом 1522 года юная дочь священнослужителя попалась отряду людоловов. легенда гласит, что несчастье произошло как раз накануне свадьбы анастасии. сначала пленница попала в крым - это обычный путь всех невольниц. ценный «живой товар» татары не гнали пешком через степь, а под бдительной охраной везли на лошадях, даже не связывая руки, чтобы не попортить веревками нежную девичью кожу. пораженные красотой полонянки крымчаки решили отправить девушку в стамбул, надеясь выгодно продать ее на одном из самых больших невольничьих рынков мусульманского востока. в столицу султанов прекрасную пленницу отправили на большой фелюке, и продавать ее повез сам хозяин - его имя не сохранила. по прихоти переменчивой судьбы в первый же день, когда ордынец вывел пленницу на рынок, она случайно попалась на глаза оказавшемуся там всесильному визирю молодого султана сулеймана i, благородному рустем-паше. турка поразила ослепительная красота девушки, и он решил купить ее, чтобы сделать подарок султану. не в обиду будь сказано актрисе сумской, но судя по описаниям в хрониках, ее красота далеко не отражает истинного внешнего облика лисовской, в которой, вероятно, кроме украинской текла и польская кровь. однако подобные подарки падишаху не делались просто так - сначала пленницу тщательно осмотрели опытные лекари и дали заключение: она девственница и абсолютно здорова. иначе анастасии никогда не видать топ-капы, или «дома радости», как высокопарно именовали в блистательной порте гарем султана. по законам веры падишах мог иметь четырех законных жен. дети первой из них становились наследниками престола. вернее, наследовал трон один первенец, а остальных часто ждала печальная судьба: все возможные претенденты на верховную власть подлежали уничтожению. кроме жен, повелитель правоверных имел любое число наложниц, которое пожелает его душа и потребует плоть. в разное время при разных султанах в гареме жило от нескольких сотен до тысячи и более женщин, каждая из которых непременно была удивительной красавицей. кроме женщин в гареме состоял целый штат евнухов-кастратов, служанок разного возраста, костоправок, повитух, массажисток, врачей и тому подобных. но никто, кроме самого падишаха, не мог посягнуть на принадлежащих ему красавиц чисто . руководил всем этим сложным и беспокойным хозяйством «начальник девушек» - евнух кызлярагассы.

доброго дня, шановний яремо!

нещодавно я дізналась про ваші героїчні вчинки і вирішила написати вам листа. я вважаю, що ви дуже нетипова особистість і не просто  рядовий учасник коліївщини. хоч з самого початку ви мені здались трохи закомплексованим і   приниженим, тобто з дитинства затурканим і зацькованим наймитом, та це лише доля зіграла з вами злий жарт  «багатому на лати та на дрібні сльози»..  проте ваша висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила вас вступити до табору повсталих. спочатку ви гнались за матеріальним, що як на мене не дуже правильно. але згодом мене вражає ваше духовне відродження, коли по при головне ви ставили мету - здобути щастя. ви - дуже сильний характер, і по при погляди інших, я не вважаю вас месником. ви справді маєте ніжне і любляче серце. я найбільше ціную в вашому характері працьовитість, цілеспрямованість, доброту, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого. і я буду намагатися прагнути до вас, як до свого ідеалу.

дякую вам! з повагою, добродійка.

Назва : Сучасникам

Автор Олена Теліга

Рід літератури: лірика

Вид лірики: філософська

Жанр: вірш

Тема: патріотичне звернення ліричної героїні до своїх сучасників

Головна думка: ««Не треба слів! Хай буде тільки діло!»

Іде : прагнення переповнити кожну мить життя, патріотичне прозріння

Художні засоби

Епітети: раптовий порив, святім союзі, гострим болем, я тверда й сувора, ясних привітів, хуртовині сніжній, холодній зливі

Персоніфікація: купати душу

Метафора: «горіння тіла», «сховай свій біль», «зломи раптовий порив», «у святім союзі: душа і тіло, щастя з гострим болем», «біль бринить», «сміх …  рветься джерелом на волю», «даю без міри ніжність», «палити серце в хуртовині», «вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»

Антитеза (протиставлення): «Не плутай душу у горіння тіла», «Не треба слів! Хай буде тільки діло!», «щастя з гострим болем»

Риторичне звертання: «О краю мій, моїх ясних привітів не діставав від мене жодний ворог»

Риторичні оклики: «Не треба слів!», «Хай буде тільки діло!», «Мій біль бринить, зате коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю!»

Інверсія: «в хуртовині сніжній»

Объяснение: