Твир роздум на тему: чому мені подобається твір роксоляна

роксолана - моя улюблена героїня

в українській літературі є ціла низка жіночих образів, які уособлюють вірність, красу, мужність, любов до рідного краю. серед жіночих образів нелегкої долі, але відданих україні, є образ роксолани.

 

уперше з образом роксолани я познайомилась, коли дивилася з сім'єю фільм «роксолана». у фільмі цей образ створила на екрані ольга сумська. і мені здалося, що роксолана-сумська затьмарює образ літературний, і тоді я почала уважно перечитувати роман п. загребельного «роксолана».

 

читаючи однойменний роман п. загребельного, я все більше і більше закохувалася в образ цієї жінки, яка боролась за свою особистість. я вже знала, що прообразом цієї героїні була настя лісовська — донька священика із рогатина. я була сповнена гордості за наших українок, які мали добру душу, вольовий характер, були мужніми і наділеними багатим розумом.

 

я уявляю, як нелегко було стати їй султаншею, адже до неї найвища влада ніколи не належала жінці. здобувши владу, роксолана не забуває про рідний край, намагаючись, чим може, . хіба можна не полюбити цей образ? образ жінки красивої, волелюбної, яка долає любов'ю і розумом усі бар'єри на своєму шляху. ця жінка захоплює мене всім: і образом жінки — вірної дружини султана, і образом матері — як матір своїх синів, і образом господині, яка дає лад в домі, і образом жінки-друга, яка підтримує свого чоловіка, намагаючись дати корисну пораду, підтримати його душевні сили. мені подобаються в нашій літературі образи розумних, красивих, благородних постатей, а роксолана була саме такою. нею пишався чоловік, її поважали і поважають не одне покоління турків, нею захоплюємося і пишаємося ми, українці, її далекі нащадки.

 

 

в українській літературі є ціла низка жіночих образів, які уособлюють вірність, красу, мужність, любов до рідного краю. серед жіночих образів нелегкої долі, але відданих україні, є образ роксолани.уперше з образом роксолани я познайомилась, коли дивилася з сім'єю фільм «роксолана». у фільмі цей образ створила на екрані ольга сумська. і мені здалося, що роксолана-сумська затьмарює образ літературний, і тоді я почала уважно перечитувати роман п. загребельного «роксолана».читаючи однойменний роман п. загребельного, я все більше і більше закохувалася в образ цієї жінки, яка боролась за свою особистість. я вже знала, що прообразом цієї героїні була настя лісовська — донька священика із рогатина. я була сповнена гордості за наших українок, які мали добру душу, вольовий характер, були мужніми і наділеними багатим розумом.я уявляю, як нелегко було стати їй султаншею, адже до неї найвища влада ніколи не належала жінці. здобувши владу, роксолана не забуває про рідний край, намагаючись, чим може, . хіба можна не полюбити цей образ? образ жінки красивої, волелюбної, яка долає любов'ю і розумом усі бар'єри на своєму шляху. ця жінка захоплює мене всім: і образом жінки — вірної дружини султана, і образом матері — як матір своїх синів, і образом господині, яка дає лад в домі, і образом жінки-друга, яка підтримує свого чоловіка, намагаючись дати корисну пораду, підтримати його душевні сили. мені подобаються в нашій літературі образи розумних, красивих, благородних постатей, а роксолана була саме такою. нею пишався чоловік, її поважали і поважають не одне покоління турків, нею захоплюємося і пишаємося ми, українці, її далекі нащадки.

1. як відомо, у творі "чорна рада"  пантелеймон куліш використовує історичні факти з домішком видгаданого. у першому прозовому творі української літератури згадуються події доби руїни з нашої історії. тут, у творі, іван брюховецький ( реальний персонаж ) є повним антиподом якима сомка ( вигаданого персонажа ). події любовної лінії також є цілком вигадані.  2. яким сомко - ідеалізований гетьман. автор змальовує його найкращим гетьманом для україни. турботливий, віруючий, людина, що йде по життю за правдою - все це повністью характерезую сомка, але ніяк не брюховецького.  іван брюховецький - підлий і підступний гетьман, якого турбує лише особиста вигіда. він продав україну "москалям", а сам судив козаків не по совісті, а по . 

Можна взяти монолог мавки з "лісової пісні" лесі українки «о, не журися за тіло! ясним, вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами вгору злетіло.   легкий, пухкий попілець ляже,   вернувшися, в рідну землицю,   — стане початком тоді мій кінець. будуть приходити люди, вбогі й багаті,   веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені,   їм промовляти душа моя буде. я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки,   голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх.   я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав, ще як напровесні тут вигравав, мрії збираючи в гаю.. грай же, коханий, благаю! »