Роксоляна-історична особа, найосвіченіша та найрозумніша жінка сулеймана

роксоляна це дуже розумна,справедлива, рішуча, мужня жінка

На початку твору ми бачимо івана котрий закохався в марічку .коли він поїхав у найми ,марічка потонула в черемоші ,з досадою в серці через 6 років він одружується з палагною-дівчиною з багатого роду проте кохання до неї не мав ,хоч як вона не старалась і вдягала дорогі вбрання ,намагалась причарувати його ,йому було байдуже .палагна після випадку коли юра -мольфар розігнав град і зливу стала його коханкою.іван все слабшав ,але до дружини йому не бело не якого діла ,хоч він і бився з юрою через неї ,але тільки для самостверження .коли іван почув як палагна з коханцем чаклують над ним ,роблять йому на смерть йому  навіть було байдеже він й так ходив наче мрець .іван пішов долісу й помер там після танцю з чугайстиром ,і коли побачив мавку.

Якось чоловіки робили в лісі, потім добряче повечеряли і розійшлись. а один випив так, що йти вже не міг, то так в лісі і заснув під кущем папороті. а це було якраз в ніч на івана купала. от той дядько прокинувся серед ночі, витверезився та й згадав, що ниньки така ніч. дай, думає, пошукаю папороті. як він дивиться, то цвіте коло його квітка голубим цвітом, аж блищить, як місяць. дядько зрадів, підійшов і зірвав ту квітку. і як тільки він її вирвав, то зірвався в лісі страшний вітер, свистить, реве, дерева валяться, якісь гілляки, корені — все летить на нього. і вітер вириває з рук папороть. тоді дядько давай тікати з лісу геть, а буря така, що не дає йому йти, все під ноги валить. от чує він раптом, що взаду зчинився страшний крик, тріск і вогонь. видалось йому, ніби то його хата горить, люди позбігалися і кричать. але дядько чув од старих людей, що не можна оглядатись назад, що б там не видавалося і як би не було страшно. от він і не оглянувся, а пішов далі. йде він, коли чує — знов ззаду крик. і здалося йому, що його мати вмерла, і всі за нею плачуть-голосять! і знов дядько не оглянувся, а йде далі. коли це чується йому, що дочка його криком кричить, а над нею голосять і ніхто врятувати не може! тут дядько не втерпів і оглянувся. і як тільки він оглянувся, так і все щезло. не стало ні бурі, ні крику в лісі, знов зробилося тихо й темно, і побачив він, що стоїть на тому самому місці, де заснув. і в руках в нього немає квітки папороті. дядько догадався, що її чорти вкрали. але й забрали вони од нього і розум, бо од тих пір ходив він як дурний, і так і помер.