Цытатная характеристика "лося" евген гуцало. , зарание !

  цытатная характеристика "лося" евген гуцал

он проснулся и нащулив уха: в сыром струи ветра доносился сухой, резковатый звук. звук летел снизу, от реки. лось поднялся, теперь его фигура четко вырисовывалась в удосвитних сумерках. это был крупный зверь с широкой грудью, которые легко здималися от дыхания. его рога напоминали осенний низкорослый куст, с которого обнесли листьев.лось знал, что трещит старая ветка на дубе, сухая, костлявая; ей давно бы надо упасть, а она не падала, с удивительной настойчивостью держась за ствол. он это знал, но это не успокаивало, и тревога в крови, сначала слабая и почти неуловимая, все сгущалась, и от того шкура на груди вздрогнула раз, а потом еще. струя ветра доносил запах речной льда, в нем жил дух примерзшего болота, доносилось шуршание увядших стебельков, которые пускались вскачь по упали листьям, но над всем этим неслось изможденное, похожее на вздох скрип ветки

«юнак - 25 літ, русявий, атлет, авіатор суджений на 25 років на ймення - григорій многогрішний»  «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанина сибіру, правнук гетьмана дем'яна многогрішного», «гордий сокіл, безумний сміливець»,«мав голіафську силу, навіть підпливлий кров'ю, навіть в рядні ношений. перше вони могли повалити його лише вчотирьох»   «з води дивилося суворе, металеве обличчя. ще молоде, і ті прямовисні зморшки межи бровами, і крилаті брови, заломлені великі очі горіли мов у божевільного».

Тоталітарний режим, сталінщина, радянська імперія. для молодого покоління ці слова вже належать до архаїзмів, історичного минулого. декому ж не спокою страхітливі спогади, а ще інші жалкують за тією системою, бо вона будувала комунізм «для окремо взятих осіб», серед яких були й вони, а для мільйонів — те, що закінчувалося на «лаг». бамлаг, сєвлаг, дальлаг і в цілому — гулаг. пригадаймо майстерно зображений у романі і. багряного «тигролови» «світ на колесах» та пасажирів комфортабельного експресу, який котився, «м’яко погойдуючись, як у мрійному вальсі, пишаючись шовком фіранок на вікнах, мерехтячи люстрами. ніби разок блискучих коралів».