Шпага славка беркути тест на відповідність. будь ​

Цвірінькнути

ЛЕОНІД ГЛІБОВ

(1827—1893)

Літературні псевдоніми — Простодушний, Непостоянный Сотрудник, Капитан Ботвиван.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір — вірш "Сон". У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів під назвою "Стихотворения Леонида Глебова". Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.

Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — "Кобзар" Тараса Шевченка та "Приказки" Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з'являються байки "Вовк і Ют", "Лебідь, Щука і Рак", "Зозуля й. Півень", які були надруковані аж у 1853 році.

Объяснение:

Воть, достаточно легко <3.

Іван Сила вперше виконав цирковий номер «Розбивання кувалдою каменюки на грудях». Через наполягання мадам Бухенбах Іванові довелося поборотися з найсильнішою людиною цієї країни Бієр-Мієром, який ще ніколи не зазнавав поразки. Бієр-Мієр переважав Івана в усьому: він м’яв його, ламав, бгав у своїх ручищах, не даючи ні хвилини передихнути. Але Силі дико щастило в останній момент вислизати з лапищ баварця. Перемога в цьому поєдинку була за Іваном Силою.

Іванові Силі запропонували спробувати себе в національному виді змагань цієї країни — кориді. Для Івана вибрали найбільшого бика. Тварина добряче зачепила Іванові бік, але хлопець схопив його за роги, щосили крутнув управо. Бик завалився на бік, а в руках парубка залишилися роги.

Іван Сила виступав у найбільшому цирку цієї країни, а серед глядачів була присутня дуже поважна персона, яка попросила Івана поборотися з уславленим боксером Джебсоном. Джебсон був чемпіоном цієї країни з боксу й кумиром молоді. Правил боксу Івана навчав ще доктор Брякус. Чорношкірий Джебсон був дебелим, довгоруким, його удари, мов град, сипалися на Іванову голову. Сила тільки прикривався кулачиськами. Цей бій дався верховинцю важко, але йому вдалося перемогти Джебсона.

У цій країні на Івана Силу напали невідомі, які вирішили помститися верховинцю за улюбленця англійців Джебсона, що став інвалідом. Іванові проломили череп, тож операція була складною, але богатир все ж оминув найсерйознішу небезпеку. Цирк «Бухенбах» оголосив канікули. Але ніхто з циркачів не роз’їхався — не хотіли залишати Івана на самоті.

Іван Сила вперше показав небезпечний номер, під час якого автомобіль, набитий усіма циркачами, переїжджав силача. У цій країні Іванові довелося боротися з Пацоку Мацурі, якого в Японії кличуть Чорною Горою. Японські корпорації готові були заплатити 150 тисяч переможцю й 50 тисяч — переможеному. І головне, що переможець цього бою мав отримати звання «Найсильніша людина світу». Чорна Гора справді виявився горою, у півтора раза більшою за Івана. У цьому бою перемогу отримав верховинець.  

Відділ «Зв’язки з громадськістю» (рубрика «Нехай говорять»)

З’ясувати, кому з героїв належать подані цитати.

«Від роботи, дядьку, й коні здихають».

«Ти диви, яке цабе».

«Для перемоги однієї сили замало: сила повинна мати ще й розум».

«Цирк — це не мистецтво. Це порожнє ремесло».

«Ех, Америко! Гроші тебе псують».

«Я не можу повірити своєму щастю».

«Лисиця ніколи не краде курчат поблизу своєї нірки».

«Дурне діло — не хитре».

«Гроші хоч кого зіпсують».

«Як мед, то й ложкою».

«Я відкриваю імена, і це приносить мені задоволення».

«Ми просто закохані в арену і оплески».