Складіть невеликі діалоги , вживаючи такі слова : а) річка, замулена, план, рятувати, школярі, очищати, берег, суботник, насадження; б) розмовляти, подія, рятувати, джерело, знайти, краса, природа, берегти, екологія.

а)-привіт

-привіт

-ти бачив яка  замулена річка!

-так, бачив. у мене є план як ми будемо  рятувати  берег річки.

-давай організуємо  суботнику школі.

-так звісно. давай це чудова ідея.ми будемо  очищати берег та  насаджувати    пагінці дерев.

-пішли оголошувати суботник.

-бувай

-бувай

вибач   можуть бути граматичні помилки

 

Ми завжди намагаємося бути схожими на великих, відомих людей. але, мріючи, на жаль, ніколи не задумуємося, над тим, чого коштувала здобута слава. нам відкривається лише мізерна часточка людської душі, ховаючись те, що не належить знати простим людям. однією із таких людей була велична жінка, дружина турецького султана сулеймана іі і дочка священника з галицького міста рогатина - роксолана. справжнє ім’я цієї видатної жінки - настя лісовська. з самої юності дівчина мусила боротися з життєвими труднощами, які їй вготувала доля. її, веселу і щасливу дівчину, посеред весілля взяли у турецький полон. потім завезли до ворожої країни та почали навчати тутешньому життєвому устрою. багато невольниць здалися, зломалися духом, тоді, коли настуня продовжувала боротьбу. ззовні вона завжди поводила себе спокійно і врівноважено, за це її прозвали хуррем, що означає безжурна, весла, радісна. та чи так це було насправді? чи легко було настуні серед чужих, черствих людей стамбулу? ні! це була маска, маска одягнена заради порятунку. але у душі ховався біль: біль за коханим, за народ, за свою самотність. і навіть після відчуття сильної любові до султана: "а що вже полюбила молодого сулеймана і хотіла стати його жінкою, то відчула, як колеться душа, і як великий біль входить у серце" - той біль не вщух. на зміну йому прийшло картання за зречення власної віри і за брудні помисли. вона розуміла, що її душу охоплює давнє, як і самий світ зло, але вже нічого не могла вдіяти. воно накрило її злістю і ревністю, ненавистю і відчаєм, охопило розум, підчиняючи її собі. вона боролася, не раз згадуючи доленосні слова циганки: "у перлах ходити горючий камінь в волоссі твоє червона крівця на рученьках твоїх". вже давно зрозуміла, що це значить, зі страхом чекала божого суду. а на обличчі її грала посмішка, яка прикривала глибокі душевні рани. посмішка попри душевний біль означає одне - роксолана дуже сильна духом людина, яка, на жаль, пішла неправильним шляхом. безумовно, це велична жінка, яка підняла український народ з руїни, дала йому надію і віру. але водночас і страшна, на руках якої знаходиться кров не однієї людини. хай там що, але образ роксолани назавжди залишиться у моєму серці. (так само, як і образи усіх людей, яких можна назвати великими.) вроде бы без ошибок, лично мне за сочинение поставили 11. удачи!

“де зараз ви, кати мого народу? ” у ньому лише перші два рядки питальні. на це питання поет відповідає спокійно, розважливо: +на ясні зорі і на тихі води+вже чорна ваша злоба не впаде. народ безсмертний, як безсмертна і невмируща його мова, пісня, дума. тверда переконаність у цьому в наступних строфах вірша: +народ мій є! народ мій завжди буде! +ніхто не перекреслить мій народ! хай про це знають, мовиться у вірші, всі “перевертні й приблуди, і орди завойовників – заброд! ”. поет знову звертається до недругів, називаючи їх “байстрюками катів осатанілих”, виродками. в його словах звучить глибока переконаність у безсмерті рідного народу, якому на історичних дорогах і роздоріжжях випало зазнати стільки кривд.