Потрібно твір на тему "сім*я дикої качки" дуже ! що мені в цьому творі

від самого народження ми пізнаємо цей великий прекрасний, неозорний світ, вчимося жити в ньому так, щоб відчувати гармонію взаємин між людьми і гармонію співіснування з живою природою.саме ці проблеми порушує в своєму оповіданні «сім'я дикої качки» український письменник євген гуцало. письменник самобутнього, багатогранного таланту, він написав багато оповідань і новел для дітей середнього шкільного віку, прагнучи своїми творами не лише відтворити існуючу реальність, а й виховати справжніх людей. його оповідання вчать цінувати чисту, нескорену дитячу душу, боротися з лицемірством і страхом, з проявами нелюдяності і бездушшя.оповідання «сім'я дикої качки» знайомить нас з юрком і тосею —головними героями, які, потрапивши в одну й ту саму ситуацію, по-різному проявляють себе, по-різному до неї ставляться.юрко — міський хлопець, він приїхав влітку в село до бабусі. рано-вранці він із задоволенням йде через ліс на ставок , сподіваючись на добрий улов. радість від ранкової тиші лісу, від красивої природи переповнює душу хлопця і він не в змозі стримати крик радості, який виривається з його грудей. природа, ніби жива, спочатку здивовано прислухається до цього крику, потім стривожено лякається і завмирає в передчутті недоброго. і нам одразу стає зрозуміло, що юрко не турбується за збереження тиші лісу, байдуже йому, що його крик може переполошити мешканців лісу.тося — сільська дівчина. вона виросла серед природи, любить її і поважає її закони. тося навіть спілкується з природою і розуміє мову дерев їй дуже цікаво з юрком, від нього вона дізнається багато цікавого про міське життя і різні дива. тося щиро вірить у все, що їй розказує юрко; не підозрюючи, що майже всі історії вигадані і траплялися не з ним. дівчині кортить спілкуватися з юрком, вона ходить за ним усюди. і хоча юрко спеціально вийшов на раніше, щоб тося за ним не пішла, та вона все одно прокралася лісом і прийшла на ставок. риболовля видалася невдалою, і юрко звинуватив у цьому тосю, хоча й розумів, що вона не винна.

Якщо б в мене був чарівний капелюх, який міг приносити те чого я забажаю то я б була на сьомому небі від счаться. адже, погодьтеся, що ви так само би зраділи коли на якомусь подвір*ї знайши б його.  мабуть, ви одразу же забажали того чого хотіли б. я вважаю, що це круто. коли ти загадуєшь, а воно у вудповідь тобу приносить те чого хотів.  я б одразу забажала стати в майбутньому: к примеру:   каскадером, актиросою у якомусь театрі). далі б я загадала чогось своїм батькам, на радість.                    

марко вовчок увійшла в українську літературу зі збіркою під назвою "народні оповідання". уже сама назва говорить за себе: народне життя, за яким письменниця уважно спостерігала, підказало їй зміст і образи творів. найчастіше її перо торкалося болючої проблеми селян — їх особистої неволі, кріпосної залежності від поміщиків.

шляхетна натура письменниці, вихованої в повазі до людської особистості, не мирилася з тим, що одна людина, зі своїми почуттями, думками, мріями, обдаруваннями, зі своїм бажанням жити і бути щасливою, може належати іншій. болісні роздуми про цю несправедливість, що ламала людські долі, марко вовчок утілила в повісті "інститутка".

дівчина устина, від імені якої ведеться розповідь у творі, змалечку зростала сиротою. десятилітньою дитиною її взяли у двір слугувати старій пані. дворові вважали, що їм живеться спокійно: пані була немічна, бажала спокою та затишку, тому не морила кріпосних тяжкою роботою та не лупцювала, як деяке панство. щоправда, дівчат тримала, як у в'язниці: ніколи не випускала ні погуляти, ні до церкви, мовляв, щоб не розволочилися. так вони і сиділи день у день в дівочій біля роботи.

спокій був порушений приїздом онучки старої пані, яка, вивчившись у київському інституті, повернулася додому. засвоївши французьку мову, музику і танці, вона вважала таку освіту цілком достатньою. про минуле навчання інститутка говорила з огидою і неохотою, а на майбутнє мала грандіозні плани: нашити одягу за новою модою, запровадити вечірні прийоми гостей і вдало вийти заміж за вельможного та багатого чоловіка.

дивіться також "інститутка"  (повний текст)"інститутка"  ()як, розкриваючи образ пана-ліберала, марко вовчок підтверджує думку: "немає добрих панів"? (та  інші  запитання)біографія марка вовчка

двірня несміливо спостерігала за панночкою, намагаючись вгадати її вдачу. інститутка виявилась бездушним, істеричним, пихатим і брехливим створінням і не вважала кріпаків, насамперед устину, яку взяла собі слугувати, за людей. без будь-якого приводу вона лютувала, била та оббріхувала служницю перед старою панею. терпляча устина бідкалась: "таке молоде, а таке немилосерде, господи! "

щоразу чіткішим стає контраст між людяною, працьовитою, терплячою і розважливою устиною та вередливою інституткою, яка при невеликому розумові мала ще менше серця. однак суспільні обставини поставили її над дівчиною-кріпачкою, яка за своїми людськими якостями була кращою за свою панночку.

поки панночка жила на утриманні у своєї "бабусеньки", вона могла знущатися лише з устини. коли ж вона вийшла заміж за вродливого, хоч і небагатого, полкового лікаря, то прибрала до рук і його хутір. чоловік її був людиною доброю і до цього часу обходився з кріпаками по-людяному, проте його безвольність і сліпа любов до молодої дружини розв'язали їй руки: "добрий пан — не б'є, не лає, та нічим і не подбає".

злоба і захланність однієї людини могла зруйнувати в часи кріпацтва не одну долю. дворові молодого пана: старенька бабуся, що порядкувала на його холостяцькому хазяйстві, візник назар, його привітна чепурна дружина катря та парубок прокіп — прийняли у своє коло устину, як рідну. співчували тому, як дівчина потерпала від своєї лютої власниці, і розуміли, що приїзд нової господині позначиться і на їхніх долях.

руйнівною стала роль інститутки в житті цих людей, які тепер "прокидались і лягали плачучи, проклинаючи". щаслива й весела сім'я назара втратила дитину. дівчинка тяжко захворіла і потребувала догляду, та пані не звільнила катрю від роботи на кухні. дитина померла, а катря, яка не змогла пережити тяжкого горя, збожеволіла і втопилася. назар утік від лихого животіння.

різко змінив життя устини випадок у панському саду. молода жінка вступилася за бабусю, яку пані за кілька яблук звинуватила у крадіжці. інститутка вдарила стареньку, а за заступництво підняла руку і на устану. прокіп, з яким недавно побралася устина, спинив розлючену хазяйку. за це його того ж дня віддали в москалі.

антикріпосницьке спрямування повісті найвиразніше виявилося в тому, що доля дружини москаля виявилася для устини кращою, ніж ярмо кріпаччини. вона стала вільною і отримала змогу працювати для себе, влаштовувати своє життя, як самій захочеться, мріяти, про що мріється. устина нарешті отримала можливість жити так, як людина, яка залежить від своїх сил і розуму, праці і обдарувань, а не від чиєїсь сваволі.