Євген гуцало " лось " потрібно змініти кінцівку з поганої на хорошу

а как понять с плохой на хорошую? ? и откуда именно её поменять? ?

ответ:

думаю це?

объяснение: сумна доля чекає ліричного героя. він скоріш за все засуджений на висилання до сибіру. але особисті страждання страждання не лякають його. митцеві не страшно й бути забутим людьми. трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. герой уважає, що зроблено дуже мало для славної україни; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. а головне, що трагічна доля чекає україну. її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. у творі ми бачимо, як невідступно мучила шевченка думка про загрозу відродженню україни, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:

ответ:

роль поета і поезії в житті і суспільстві (за творчістю лесі українки)

шкільний твір

чи може суспільство жити без письменників, без поетів?

раніше я над цим не задумувався, але, познайомившись із творчістю лесі українки, я зрозумів, що ні!

без її слова, без слова геніальної поетеси, без слова найосвіченішої жінки свого часу, без слова такої сильної духом людини не могло жити людство, не міг жити український народ із його мріями і сподіваннями на краще.

отже, роль поета і поезії в суспільстві величезна.

леся українка, яка почала свою творчість з ліричних творів, овіяних ніжністю, смутком, романтикою, стала поетом —трибуном. вона в своє слово вкладала стільки сили, стільки енергії, волі, духу, рішучості, шо це не кожному під силу.

розділяючи долю свого народу, поетеса пише у вірші "під час облоги міста":

поет не боїться від ворога смерті,

бо вільная пісня не може

так, леся українка не боялася смерті, вона вміла любити і жити, її героїня вірша "товаришці на спомин" сповнена (як і сама поетеса) беззавітної любові до батьківщини, до свого народу і жагучої ненависті до ворогів рідної землі:

що ж тільки той ненависті не знає,

хто цілий вік нікого не любив.

любов до свого народу, до вітчизни навчила лесю українку, як її героїню, ненавидіти ворогів, і вона звертається до свого слова як до зброї.

і без слова поетеса не може жити. про це вона пише у вірші "як я люблю оці години праці" безсонні ночі, народження думок втілюються в полум'яні, захоплюючі слова:

і любо так, і серце щастям б'ється,

думки цвітуть, як золоті квітки.

поетеса і дня не може жити без музи. а тогочасне суспільство не могло обійтись без поетеси, без її заклику, без її поезії, сповненої любові до батьківщини.

леся українка! як багато містить у собі цей псевдонім. україна, український народ — це такі вагомі слова для поетеси. і відданість їм вона сама доводила своїм життям і словом.

і тому й сьогодні "голос" лесі українки пробуджує в людей національну свідомість, гідність, віру в краще майбутнє.

і де ж сьогодні ті поети і письменники, яких би можна назвати "золоті поети україни", без яких би суспільство не могло жити?

объяснение: