П. куліш є автором а першого українського тлумачного словника б першого українського правопису в української абетки г першої української стилістики

по-красн-е-л-и  по-приставка  красн-корень  е-суффикс  л-  и-окончание  основа - покрасне  (суффикс л не входит в ! )

 

пере--,л- суффикс..а-

по-красн-е-л-и  по-приставка  красн-корень  е-суффикс  л-  и-окончание

 

пере-зим-ова-л-а

пере - приставка

зим-корень

ова-суффикс

л-суффикс

а - окончание

 

Метафора- а  віща скрипка i  срiбний вiдгомiн бринять, єднаються над моїм дитинством, пiдiймають на  крила мою душу i  забирають її в  нерозгадану далинупорівняння-   передi мною, наче брама, розчиняється дiброва, до  мене живовидячки наближаються далекi тихi води i  прихиленi до  них зорi.  персоніфікація- а  віща скрипка i  срiбний вiдгомiн бринять, єднаються над моїм дитинством, пiдiймають на  крила мою душу i  забирають її в  нерозгадану далину. i

на той горб іван собі "хресток камінний поклав", як покійникові на могилу. іван розуміє, що полишає рідну землю назавжди, і щоб залишити по собі на батьківщині хоч якусь згадку, ставить камінний хрест на горбі, у якому похована його сила, молодість, сподівання на краще життя. під цим хрестом селянин ховав своє серце, свою душу.

у багатьох західноукраїнських селах залишилися такі хрести. вони й досі бовваніють на узвишшях, і негода, дощі, вітри не в змозі знищити ці трагічні символи людського горя і недолі.