Розкрийте зміст рядків м.вороного моя девіза-йти за віком і бути цілим чоловіком

я вважаю, що автор  у своїх рядках показує сутність свого життя, своє кредо, девіз тощо. тобто автор пропаганує здоровий спосіб життя, постійний духовний та фізичний розвиток, а не деградацію.

відповідь:

пояснення:

тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле. 

    як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.

Відповідь:

1 Село де жила бабуся Софійки? - Половинчик

2 Куда потрапила Софійка під останьої подорожі в шкафу? - під час останньої подорожі шафа перенесла Софійку в майбутнє, але на зовсім невеличкий проміжок часу і цього разу шафа вирішувал, коли повернути дівчинку додому.    

3 В кого з роду Софійки вперше появилися коралі? - Коралі подарував сліпий старець прапрабабусі Софійки Клаві.  

Пояснення:

Цитати:

1. Дідусь Софійки казав: Чого село зветься Половинчиком? Бо половина тутешнього жіноцтва з нечистою силою знається!

2. Куди це перекинула її хитра шафа? Адже Софійка навіть не встигла промовити заповітне слово!– Що це було? Майбутнє? – питала не знати кого. – Що сталося потім?! Шафо, покажи, що потім? Як… як ти це зробила? – безпомічно трясла дверцятами.  Але шафа мовчала. Тільки прокотилося якесь дивне рипіння-зітхання, щось на зразок "Потер-р-рпиш!..".

3. "Тоді сліпий старець дав бабуні Клаві заповітне намисто! Дав і мовив:  – Як народиться в тебе Корнієва дочка, ти одужаєш! І ще пам'ятай: захочеш собі нову долю знайти – вбери ці коралі і не скидай. Коли щастя прагнеш дітям-онукам своїм – убирати не здумай, заховай далеко й подаруй своїй доньці аж на весілля!