Скласти питання до казкит билоснижка та семеро гномив

в повести «белый пароход» айтматов создавал своеобразный «авторский эпос», стилизованный под эпос народный. это была сказка о рогатой матери-оленихе, которую рассказывал главному герою белого парохода, мальчику, его дед. на фоне величественного и прекрасного в своей доброте сказания особенно пронзительно ощущался трагизм судьбы ребенка, который сам обрывал свою жизнь, будучи не в силах смириться с ложью и жестокостью «взрослого» мира.

мачеха не любила свою падчерицу и ее убить решила . поручила дело это

егерю. но он белоснежку в лес. там она встретила гномов . они ей выжить . мачеха её отравила. но её поцеловал прекрасный принц . они жили долго и счастливо .

Маленька хмаринка подорожувала собі небом, розглядала що кураєвиди, але їй було дуже сумно , тому що вона була зовсім самісінька. летить летить вона і бачить: велика зграя птахів подорожує.підлетіла хмаринка до них і каже: -мені так самотньо можна я до вас приєднаюсь? -ні, - відказали пташки - ти не така як ми ти повільно літаєш і не будеш за нами встигати поплакала поплакала хмакинка і полетіла дальше. зустпіла іншу зграю птахів і помітила що вони інші за попередніх: ті були маленькими, а ці красиві великі."можливо вони приймуть мене до себе" подумала хмаринка і полетіла до них: - мені так самотньо можна я до вас приєднаюсь? - ні ми летимо дуже далеко і нікого з собою ні беремо,-відповіли їй. довго довго плакала хмаринка і в решті решт зникла.ось такою була її подорож 

Мій улюблений герой повісті і. франка «захар беркут»своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю і. франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість «захар беркут», створена у 1883 році. у цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали. у творі виведено чимало дійових осіб. але найбільше мені сподобався максим — молодший син захара беркута. це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. коли монголо-татари напали на руську землю, у перших рядах її захисників був максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади захара беркута. у цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний максим потрапляє у полон до монголів. він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. але так склалася доля. боярин тугар вовк пропонує зберегти максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. але гордий максим відмовляється від цієї пропозиції. він, як і його батько захар беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. кохана дівчина максима мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. але максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. мужній, сміливий, гордий максим, безперечно, не може не сподобатись. а безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.