Сочините свою гумореску не з интернета прошу

- я зважилась, - каже вранцімолоденька кудла. -порівняно з учорашнімна кілограм схудла.мама дивиться ласкавона дитя кохане: - як намажешся, голубко,все на місце стане.не чого страшного ,що я з книги написала?

  прочитавши твір антуана де сент - екзюпері "маленький принц", в мене з"явились враження про нього, якими я б хотіла поділитися.

    в цій казці - притчі автор веде роздум про вищі цінності людського життя і його сенсу в   звичайних для нас образах, чим приваблює читачів майже будь - якого віку.

    у розмовах дійових осіб чи у їх роздумах озвучуються вислови, які вже стали крилатими. як - от "причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету" ; "ти завжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив" ці вислови підштовхують нас задуматись нд їх сенсом, адже   в них  є над чим

    отже, я раджу кожному прочитати цей твір і розкрити його для себе. 

 

 

Стаття в газету на морально-етичну тему. усі різні — усі рівні який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. я один-єдиний такий. мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною. людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився арістотель). ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. а той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (арістотель). ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. так починаються війни. проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. згадаймо біблію: ми створені за образом і подобою божою, отже, ми — рівні. ми маємо вуха, але не чуємо. тільки в xx столітті ми пережили дві світові війни. експеримент з срср теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство рівності й братерства. яке вже там братерство, коли росія стала «первой среді равних» (й.сталін). на мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. створюючи себе, ми створюємо світ. обираючи себе, ми обираємо все людство. усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «царство небесне» в нас самих. людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. ми громадяни одного світу. ми рівні. світ у наших руках. всесвіт один і той же для всіх. мудрі слова були колись сказані сенекою: «я пишаюся не тим, що я громадянин риму, а тим, що я громадянин світу». ми є унікальними й неповторними. ми — часточка загального. ми — рівні. про це слід думати, говорити, писати. саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у всесвіті — землю.