1. як сашко двічі врятував вовка від мисливців („сіроманець” м.вінграновського)? 2. чому ровесники називали олеся диваком („дивак” г.тютюнника)? 3. написати міні-твір на одну з тем, наводячи приклади за прочитаними творами: 1. «найзаповітніші мрії нашого тараса». 2. «доброта, чуйність – головні риси характеру справжньої людини». 3. „уміти відчувати природу – величезний дар”. обсяг: 6-8 речень.

ответ:

объяснение:

1. тарас шевченко дуже-дуже любив свою батькі!

тарас шевченко мріяв щоб люди стали кращими і поважали одне-одного.також він мріяв щоб людей не катували, не брали в рабство, не змущалися з них.

в душі тарас був добрий, він , був не ледачим, але другі діти були жорстокі, як і в наш час.на мою думко деякі мрії тараса збулися, але не всі

2. якщо людина буде зла, в неї не буде друзів.а друзі для дитини це ! потрібно дружити, одне-одному, не кидати в біді,а також співчувати. якщо друг в біді, .якщо друга кривдять, захисти.якщо він не може щось зробити, поясни.

3. коли людина росте, вона розкриває світ для себе, їй потрібно бути більше на природі, слідкувати за звірями і птахами. також потрібно дбати про рослини які я в тебе в дома, про тварин теж не забути.коли людина сидить на природі, а не за комп*ютером, в неї ераще працює мозок.людині потрібно вміти відчувати природу навколо себе, і прислухатися до неї

в автобіографічному творі м. стельмаха «гуси-лебеді летять» ми маємо чудову можливість зустрітися з письменником, коли він був ще маленьким, простежити, як формувався його світогляд, про­аналізувати витоки його письменницького хисту.

з раннього дитинства сувора дійсність повоєнних років пере­пліталася в михайлика з казковим сприйняттям навколишнього світу. зростаючи в подільському селі серед мальовничої природи й чесних, працьовитих людей, він учився людяності, щирості, любові до рідного краю. його вчителями були власні батьки, дідусь і бабу­ся, веселі мар’яна та люба та інші.

від батька михайлик перейняв любов до роботи в полі, повагу до землі, що дарує врожай, від матері — доброту й закоханість у неперевершену красу української природи. дідусь навчив його не лише бути майстром на всі руки, цінувати дотепний гумор, але й опоетизовувати природні явища, бачити незвичайне, прекрасне в простому.

михайлик рано навчився читати, і книги стали його вірними друзями та мудрими порадниками. більш за все він прагнув учи­тися й докладав усіх зусиль для здійснення своєї мети. ні брак підручників і зошитів, ні відсутність взуття не могли його зупини­ти. хлопчик власноруч робив чорнило й босоніж бігав по морозу до школи, а коли випав сніг, його через усе село носив батько, загорну­вши в кирею.

поруч із життєрадісністю, ліричністю, безпосередністю в ми­хайлика формуються й такі риси, як глибока пошана до батьків, чесність, працьовитість, співчуття, щире вболівання за вбогих одно­сельчан.

кожний день михайлика сповнений чарівності, різних пригод і таємниць. і в усьому виявляється його гідність і щира вдача: за розвагами хлопчик не забуває про свої обов’язки, з радістю ­гає своїм батькам і подружці — лісовичці любі.

образ михайлика справляє гарне враження на читача. мені б

хотілося, щоб якомога більше людей були схожими на цього хлоп­чика.

в автобіографічному творі м. стельмаха «гуси-лебеді летять» ми маємо чудову можливість зустрітися з письменником, коли він був ще маленьким, простежити, як формувався його світогляд, про­аналізувати витоки його письменницького хисту.

з раннього дитинства сувора дійсність повоєнних років пере­пліталася в михайлика з казковим сприйняттям навколишнього світу. зростаючи в подільському селі серед мальовничої природи й чесних, працьовитих людей, він учився людяності, щирості, любові до рідного краю. його вчителями були власні батьки, дідусь і бабу­ся, веселі мар’яна та люба та інші.

від батька михайлик перейняв любов до роботи в полі, повагу до землі, що дарує врожай, від матері — доброту й закоханість у неперевершену красу української природи. дідусь навчив його не лише бути майстром на всі руки, цінувати дотепний гумор, але й опоетизовувати природні явища, бачити незвичайне, прекрасне в простому.

михайлик рано навчився читати, і книги стали його вірними друзями та мудрими порадниками. більш за все він прагнув учи­тися й докладав усіх зусиль для здійснення своєї мети. ні брак підручників і зошитів, ні відсутність взуття не могли його зупини­ти. хлопчик власноруч робив чорнило й босоніж бігав по морозу до школи, а коли випав сніг, його через усе село носив батько, загорну­вши в кирею.

поруч із життєрадісністю, ліричністю, безпосередністю в ми­хайлика формуються й такі риси, як глибока пошана до батьків, чесність, працьовитість, співчуття, щире вболівання за вбогих одно­сельчан.

кожний день михайлика сповнений чарівності, різних пригод і таємниць. і в усьому виявляється його гідність і щира вдача: за розвагами хлопчик не забуває про свої обов’язки, з радістю ­гає своїм батькам і подружці — лісовичці любі.

образ михайлика справляє гарне враження на читача. мені б

хотілося, щоб якомога більше людей були схожими на цього хлоп­чика.