Мои враження про твир маленький принц

                  твір на тему: "мої враження про казку "маленький принц"                                               антуана де сент екзюпері"           маленький принц» екзюпері – це незвичайна казка, яка підходить для прочитання людьми різного віку. твір причаровує своїм фантастичним сюжетом, щи та добротою. головною ідеєю казки є утвердження людських цінностей.           твір розповідає про хлопчика, який пішов із дому через нещасне кохання. він прийшов на землю з чистою душею і відкритим серцем, готовий до справжньої дружби. мене дуже вразили стосунки принца та квітки, які показують нам, що кохання може бути різним, як і по-різному можуть його сприймати окремі люди. квітка ця незвичайна: «а та квітка проклюнулась із насінини, занесеної невідомо звідки, і маленький принц викохував той пагінчик, такий неподібний до інших билинок». але принц розчарувався, коли усвідомив, що на землі таких троянд тисячі. і тільки лис допоміг усвідомити істину хлопцеві: «ми відповідальні за тих, кого приручили».             мені дуже зображення дружби у цьому творі. лис – гарний друг, який наповнює життя свого товариша новим сенсом, має потребу бути кому-небудь необхідним. тому, коли принц відчував неминучість смерті, він думав не про те, що буде далі, а про свого друга.           «маленький принц» - щемлива та душевна історія, спроможна вразити своєю чуттєвістю та добротою. не зважаючи на фінал, твір насичений сонячним світлом та утверджує думку про те, що душа є вічна: «i якщо до вас підійде золоточубий малий хлопчик, який сміється і не відповідає на ваші питання, ви одразу здогадаєтесь, хто це такий. тоді - будь ласка - розвійте мою журу, мерщій напишіть мені, що він вернувся».

Объяснение:

Казка-повість "Місце для дракона" переносить нас у Галичину часів середньовіччя. Правив у Люботині князь, його називали князем люботинським. "Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний дзижчанням мух, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…". Князь "оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій".

В давнину князь робив багато подвигів, а зараз став старим, лінивим, нездатним до боїв, як і усі його підопічні. Ніхто не хотів воювати, тому війна могла князю лише снитися. А цілковита полуднева тиша в королівстві призвела лише до ліні та нудьги, яка абсолютно не могла спонукати жителів Люботина до пробудження відваги, мужності та прагнення бути лицарем. Здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну".

Князь мав доньку Настасію, яку потрібно було вже видавати заміж, але за древнім звичаєм її руку отримає лише лицар, та ще й той, котрий зробить якийсь великий подвиг. Князь наказав зібрати армію, щоб піти на війну, але в Люботині не стало війська. "Раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його". Князь думав, що зробити, щоб знайти нареченого для Настасії, тоді воєвода, пан Антось, підказав новину, що на березі річки Бистриці бачили дракона.

Тяжким i безрадiсним було сирiтське дитинство великого українського поета т.г. шевченка.про це ми дiзна ємось з багатьох його творiв.один iз них- "менi тринадцятий ".хлопчик,залишившись сиротою,змушений був пасти чуже ягнята,щоб заробити собi на шматок хлiба.навколишнiй свiт зачаровує його своєю красою,здається добрим,приязним.забутi всi прикрощi-i хлопчик зверта ється з молитвою до бога,бо йому хочеться роздiлити з кимось свою радiсть,подiлитись думками,почуттями.але такий пiднесений,радiсний настрiй тривав недовго-згадалося,що вiн сирота,немає у нього нiчого,навiть рiдної хати,вiн у цьому великому свiтi одинокий. i залишається тяжко плакати над сво єю гiркою долею.однак дитячi сльози i дитяче горе-недовговiчнi.знайшлася добра душа,яка ,приголубила його.це дiвчина,що " вибирала".побачивши дитячi сльози,вона "прийшла,привiтала,розрадила.i знову для сироти свiт засяяв,наповнився барвами,став веселим i привiтним.з особою теплотою i любов'ю у вiршi "на великдень,на соломi.." змалював тарас шевченко сироту,яким був сам у дитинствi.великдень-це найбiльше,найвиличнiше i найрадiснiше свято у православних християн.ранiше,за часiв шевченка,як тепер на новий рiк i на день народження,було заведено робити дiтям подарунки.автор розповiдає у вiршi,як дiти на великдень,граючись крашанками,почали хвалитися своїми подарунками.усiм дiтям було чим похвалитися,усi мали до свят обнови,якi    їм подарували чи батьки,чи хрещена мати,чи iншi родичi.сирiтцi,що була серед них,теж хотiлося бути,як усi дiти,хотiлося,як вони,чимось похизуватись.але  єдине,що вона дiстала в подарунок на свято,-це обiд у батюшки для таких,як вона,знедолених.до сердечного щему ста є боляче за цю нещасну дитину,яка була позбавлена найцiннiшого-тепла i любовi рiдних.