Спільне та відмінне між митьком и сергійком з твору митькозавр з юрківки або химера лісового озера

Кулаківських» — повість-казка, що захоплює і дітей, і дорослих. у  цьому творі письменниця говорить про дружбу і кохання, про честь, совість, про мрії і життєві шляхи. софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника вадима кулаківського прекрасного принца.  софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. щоб позбавити рід кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників. сніжана— тітонька софійки, доросла мрійниця. сніжана, давно попрощалася з дитинством, але здатна по-дитячому мріяти. вона добре розуміє племінницю,- адже й сама вірить у те, що коралі можуть принести щастя, адже вони передавалися від покоління до покоління протягом декількох століть. образи хлопців, товаришів софійки софійка була закохана в однокласника — красунчика вадима, але він виявився брехуном і дрібним злодюжкою. сашко, сусідський хлопчак із багатодітної сім’ї, рідко відвідує школу, адже змушений заробляти хоч якісь гроші, щоб матері прогодувати сестричок. вадим зневажає сашка, називає його бомжиком, але хлопчик не дуже переймався таким ставленням. саме сашко в усьому підтримував софійку, допоміг їй позбавитися привидів спільні та відмінні риси  вадика кулаківського й сашка крутяка вадик кулаківськийсашко крутяк спільне однолітки, дружать із софійкою відмінне із забезпеченої сім’їз багатодітної малозабезпеченої родини зверхньо ставиться до рідних, без поваги та любовіз великою любов’ю ставиться до родини, молодших сестер добуває гроші нечесним шляхомнаполегливо працює, заробляючи гроші для своєї родини має шкідливу звичку — палитьне дуже добре навчається має привабливий вигляд, подобається дівчатам, слідкує за модою, говорить сленґом, зверхньо ставиться як до рідних, так і до однолітківне дуже привабливий, але відповідальний, товариський, щирий, закоханий, готовий піти на будь-які ризиковані вчинки разом із дівчинкою, яка подобається повість-казка про софійку та її пригоди — це твір, що відволікає від буденних життєвих проблем, робить життя яскравішим, а людей добрішими. фантазія дівчинки змінює світ і долі людей, а прості предмети стають чарівними атрибутами казки. вибачай можлищо щось не те але я старалася можеш собі.щось з цего вибрати

Упроцесі світосприймання і всієї життєдіяльності перед нами об´єктивно постає низка неоднозначних запитань типу: "хто або що є головним у цьому світі? " намагаємося відшукати відповідь: матеріальні цінності; природні ресурси; нові технічні системи; рослинний чи тваринний світ, що оточує нас; можливо, досягнен­ня науки й освіти. поміркуємо над цим. а, можливо, не те й не інше? значна частина людей, відпові на це запитання, стверджує: головне — це людина. якщо це так, то може виникнути й інше запитання: "у чому сенс життя людини? " у цьому плані також є різні думки: бути здоровою, здобути гарну освіту, мати престижну роботу, пристой­ний заробіток, належне помешкання та ще багато іншого. усі названі аспекти стосуються сенсу життєдіяльності особистості. але ми акцентуємо увагу на провідному сенсі життя людини з позицій філософії її буття. це — продовження роду людського. і не лише в біологічному (репродуктивному), а й соціальному плані. г.с. сковорода наголошував, що є "дві суть главныя родительськие сій: благо родить й благо научить". у завданні "на­учить" сковорода розглядав це поняття в рамках не стільки "на­вчити грамоті", скільки "навчити праведному життю", тобто дати достойне виховання. ми розуміємо, що виховання людини — багатогранний і досить складний процес. чи можна виділити якісь головні, визначальні аспекти виховання? давайте подумаємо, які: фізичне здоров´я, готовність до праці, естетична культура, розумовий розвиток? російський філософ 1.0. ільїн (1882—1954), розмірковуючи над питаннями духовного оновлення людини, писав: "хто праг­не виховати дитину, той мусить пробудити й зміцнити в ній ду­ховність її інстинкту. якщо дух у глибині несвідомого буде про­буджений і якщо інстинкт буде вдоволений цим пробудженням, то в житті дитини відбувається надзвичайна подія і дитя впораєть­ся з усіма труднощами і майбутнього життя: і ангел не спатиме в його душі й людина ніколи не обернеться на вовка. але якщо в дитинстві це не станеться, то опісля будь-які вмов­ляння, докази і переконання можуть виявитися безсилими, тому що інстинкт з усією його величчю, пристрастями й заповзяттям не прийме духу і не зрідниться з ним: він бачитиме в ньому воро­га і насильника, почує лише заборони його і завжди буде готовим постати нього і втілити свої бажання". наведене мірку­вання і.о. ільїна до певної міри дає відповідь на питання, що в системі формування особистості є головним, визначальним. це — морально-духовні цінності. в.о. сухомлинський наголошував: "жива людська плоть і кров всебічно розвиненої людини втілює в собі повноту й гармо­нію сил, здібностей, пристрастей, потреб, в якій вихователь ба­чить ідейну, громадянську, розумову, творчу, трудову, естетич­ну, емоційну, фізичну досконалість. провідним, визначальним компонентом у цій гармонії є моральність. < > тут кожній лю­дині (у сфері морального розвитку. — а.к.) не закрита дорога до вершин, тут справжня і безмежна рівність, тут кожний може бути великим і неповторним". стимулювальним чинником, серцевиною досягнення цього головного є гуманістичне начало. тому будь-яка діяльність як окремої особистості, так і певних соціальних інституцій має здійснюватися в рамках її спрямованості на людину, на створен­ня оптимальних умов для її життєдіяльності та розвитку, удос­коналення духовних якостей. знову звернемося до думки і.о. ільїна, який стверджував, що "виховати" означає сформувати з ди­тини не успішну людину-підлабузника, а духовно зрячу, сердеч­ну і цільну особистість з міцним характером. гуманізм як система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність — це переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, це вимога свободи і захисту гідності особистості, це ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб та інтересів має бути метою суспільства.