Твир роздум чого я чекаю від уроків української літератури

Чого я чекаю від уроків української літератури? відповідей багато, багато бажань. дуже мені хочеться поринути у цей світ минулого та теперішнього, навчитися порівнювати різні епохи та умови життя. бажаю ближче познайомитися з видатними постатями нашої славетної держави.   я хочу краще орієнтуватися в епохах та їх представниках. завжди було цікаво хто із письменників з ким товаришував, жив в одну епоху. при вивченні творів української літератури хочу краще знати умови створення того чи іншого твору, певні поштовхи, мету.

Захар беркут  — тухольський старійшина, знахар. все життя віддав служінню громаді. замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха акинтія та подорожував по русі.  захар беркут — лідер громади на всій тухольщині. максим беркут  — наймолодший син захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. закоханий у боярську дочку  — мирославу.  максим беркут дуже схожий на свого батька. він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. тугар вовк  — боярин, якому князь данило землі тухольчини. вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. відмовляється віддавати мирославу за максима бо вважає простого  смерда  недостойним боярської дочки.  брав участь у битві на річці калка, яка закінчилася цілковитою перемогою монголів. мирослава  — дочка  боярина  тугара вовка. не поділяє батькових упереджень і відповідає максиму взаємністю. невдало відмовляє батька від  зради, і сама переходить на бік тухольців.  вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни. мирослава сміливо стала на захист тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком. хани пета і бурунда — історичні постаті. це — керівники нападу ординців на русь, знекровлену князівськими міжусобицями. їм притаманні жорстокість і ненависть до вільнолюбного руського народу. кров стигне в жилах від історій з життя золотої орди, яку пета вважає повчальною і розповідає бояринові.

зла свекруха звалила на неї всю хатню роботу.

спочатку в її звертаннях до мотрі багато меду: «моє золото», «серце», «дитя моє», — а згодом: « — дай сюди мотовило! це не твоє, а моє. принеси од свого батька та й мотай на йому, про мене, свої жили, — крикнула кайдашиха й ухопила рукою мотовило…   — дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! — кричала кайдашиха й сіпала до себе мотовило…   — це не мотря, а бендерська чума…   — твої діти такі зміюки, як i ти… наплодила вовченят, то не пускай до моєї дiжi…»

промовистою характеристикою наділяє мотрю спокійний і ліричний лаврін, кажучи священикові, що братову жінку треба «посадити в клітку та показувати за гроші, як звірюку на ярмарках».