Укожному рядку знайдіть іменник , який в орудному відмінку матиме закінчення ем .запишіть ці слова у формі орудного відмінка однини 1 стіл окунь сад. 2 ставок листок ніж 3 стілець цвях молоток

1.столом,окунем,садом. 2.ставком,листком,ножем. 3.стільцем,цвяхом,молотком.

Напевно усі люблять слухати музику . я дуже люблю рок музику.                слухаю її майже 1 рік. пам'ятаю , як моя подруга порадила. кажуть ,що це погана музика. але я не кажу ,що я слухаю жорстокий рок. на приклад, рок гурт poets of the fall співає не жорстокий рок. це мені подобається . ви скажите , що рок не для дівчат. ні! я так не , бо музика для всіх   та у всіх різні смаки!     тож розвивайтеся , слухайте музику і не слухайте нікого , хто каже ,що ваша музика не гарна!  

Наближався до кінця останній травневий день.щоправда, над келебердою ще стояв гомін: десь на вибоїнах бряжчала бортами вантажна автомашина, хтось клепав косу, когось гукали, де-не-де ліниво озивався собака, часом поважно мукала корова. але то був вечоровий гомін, коли все лаштується до спочинку після виснажливої денної праці.на протилежний, правий берег дніпра, прозоро-бузковою млою, вже лягли нерівними плямами перші сутінки й поповзли, наче розколини, по зеленому шумовинню густих заростей. потемніли старезні тополі круг шевченкової могили. а за ними, з-за канівських гір, виткнулася темно-синя хмара, готова розпростерти свої пощерблені крила над розімлілою від денної спеки землею.сонце скотилося майже до самого обрію, але, помітивши зловісну, темно-синю стіну на заході, раптом застигло на місці. йому, певне, стало жаль того чудового світу, що, залитий буйною зеленню та рясним цвітом, красувався по обидва боки величної річки. і воно ще раз, востаннє зібравши сили, щедро сипнуло навсібіч гарячими стрілами променів.посвітлішали верхівки дерев. то тут, то там у небесній безкрайності спалахнули сліпучо-білі, опалові, жовтогарячі, червоні мазки хмаринок. забіліла срібляста смуга, залишена реактивним літаком. барви яріли, мінилися, переходили одна в одну й нарешті меркли, щоб знову злитися з синявою неба. тільки вихоплена сонцем з небесної безодні прозора пелюстка молодого місяця не тьмарилася, не танула, а наливалася світлом і ставала дедалі виразнішою.ніби якийсь невидимий художник-велетень на очах творив дивну космічну картину. неповторну, казкову, розкішну — аж дух перехоплювало. здавалося, в грудях від неї народжувалася й ширяла, заполонюючи і тебе, і весь простір довкола, беззвучна музика, пройнята незбагненним щемом, сповнена гармонії й довершеності. саме в цей час на вулицю з хати вийшов досить високий широкоплечий хлопець років чотирнадцяти. вій прихилився до стовпця хвіртки і так і завмер, прикипівши очима до цього захоплюючого видива. не помічав нічого: ні комарів, що надокучливо дзижчали навколо його пелехатої голови, ні куща шипшини, всипаного запахущими квітками, ні гомону, який плив над селом. тільки вбирав у себе мінливі барви заходу і вслухався в бентежну мелодію, іцо розливалась над світом.