Побудуйте міркування за змістом останнього вислову. доведіть, що ця порада стосується діалогічного спілкування. умій вчасно сказати і вчасно замовкнути

Ународі кажуть : " умій вчасно сказати і вчасно замовкнути " або " мовчання - золота , а розмова-срібло". на мій погляд , ці вислови повністю правдиві . бо кожна людина звісно має свою думку , та вона може бути не корректна в тому , чи   іншому випадку . наприклад, коли всі розмовляють про оперу , ти не будеш висловлювати думку про рок концерт , бо можеш , якщо знаєш , розповісти якийсь цікавий факт на суспільну тему .  але й інколи треба вчасно замовкнути . бо інколи навіть найменші розмовини можуть утворити неприємний , великий конфлікт , який нікому не буде в радість , та й ще й нерви попсує .   тому завжди треба думати , що ти хочеш сказати та чи треба казати це .

Нечиста сила у сучасному світі  є у світі речі, які існують в об'єктивній реальності: ми можемо їх роздивитися, почути, . є й такі, що існують виключно у людській уяві. до якої групи належить так звана "нечиста сила", кожна людина вирішує для себе сама. але, на мій погляд, спорити на тему, існує чи не існує нечиста сила, немає сенсу. я вважаю, що, якою би не виявилася відповідь на це питання, великого значення вона не має. те, що існує тільки у людській уяві, може впливати на людське життя не менше, ніж реально існуючі об'єкти або явища. чорти, відьми, домовики, лісовики, русалки, мавки, вовкулаки та інші істоти впливають на людські життя хоча б тому, що віра в них була притамана нашим пращурам. багато традицій включають і дії ритуального характеру, які робилися задля того, щоб захиститися від злої нечистої сили та задобрити незлу (наприклад, домовиків, яким ставили тарілочку з молоком).    таким чином, нечиста сила досі "живе" в уяві багатьох людей, а також в народних традиціях, святах, в літературі та інших видах мистецтва. 

Історія ця сталася особисто зі мною, і за її достовірність ручаюся. їхав я одного разу в автобусі і став мимовільним слухачем розмови за моєю спиною. судячи з усього, зустрілися колишні колеги (молоді люди 30 років), коли разом працювали в одному з численних нді. між ними відбулася така розмова: - ну як ти, все ще там? - так, все в тому ж відділі. - а хто ще залишився? - електронник сергій, прочнист павло васильович. пам'ятаєш їх? - ну так, так, звичайно. ну, а в тебе що нового? - а пам'ятаєш оленку, таку худеньку, з палітурної? - а таку кривоногую і худу як пам'ятаю, пам'ятаю. - так, так я на ній незручне, напружене мовчання друзів і важко стримуваний сміх мимовільних слухачів діалогу.