Пригадайте яку небудь цікаву ситуацію спілкування зі свого життя

      одного недільного ранку до мене підійшов загадковий дідусь і таємниче спитав:       -хлопче, ти не  знаєш, де у вас в районі знаходиться таємна бібліотека?       -не знаю, та й навіть не чув про таку. а що там зберігають? – відповів я.         -у давно минулі  часи, коли україна знаходилась під ворожою владою, книжки багатьох авторів були заборонені. але кажуть, що десь у цьому районі містилась підпільна бібліотека. добровольці самі таємно від влади друкували книги і розповсюджували їх серед охочих.         -дуже цікаво, дідусю. я ніколи про таке не чув. але, мабуть, вона вже давно знищена, - розчаровано промовив я.         -мабуть, що ти правий. але я все ж таки пошукаю, - сказав дідусь і пішов.         завдяки цій цікавій ситуації спілкування я дізнався про те, що у нас в україні існували таємничі бібліотеки.

Буденність і значущість. простота і таїна. звичайність і магія. і це все вміщається у слові. мабуть, коли створювалась мова як засіб спілкування, людство ще не усвідомлювало до кінця силу слів. бо якось би убезпечило себе від його смертоносної дії. слова зради, підлості вбивають щось значуще, що існує в людині заради добра і милосердя.  щастя і горе, радість і смуток — усе може бути в одному слові. і єдина залежність від контексту вимовлених слів та від почуттів, що в цьому слові.  слово одне, а бач, що воно може. та все ж людина придумала слова не для зла, не для нападу, а для добра і взаєморозуміння. тому, коли почуєш щось недоброзичливе, то знайди відповідник доброго слова, і злоба, як хвороба, відступить. шануй і бережи добре слово на всі випадки життя, і добро, створене тобою, тобі ж і повернеться, а на землі ще однією доброю людиною стане більше. 

цей твір можна переробити на твою тему. почитай. 

«людина – найвеличніша з усіх істот. людина – найнещадніша з усіх істот. людина – найпідліша з усіх істот…» (і. багряний)

                  я підтримую думку автора. дійсно, людина – це найцікавіша й найзагадковіша істота на планеті. вона може бути доброю і водночас поганою, щирою і підступною, життєрадісною і мстивою.

всього життя людина виявляє себе з різних сторін. на роботі вона сувора та принципова, у сім*ї лагідна та добра, з друзями весела та доброзичлива… життя змушує підлаштовуватись до різних умов і життєвих обставин. з одного боку, це добре, адже людина вміє де треба показати    характер, а де не треба – промовчати. але з і іноді люди настільки часто міняють свою поведінку, що забувають якими вони є насправді. та і оточуючим складно зрозуміти справжню сутність такої людини.

                  яскравим прикладом є одна з героїнь твору івана нечуя-левицького «кайдашева сім*я» маруся кайдашиха. до незнайомих людей ставилася зверхньо, з панами була доброю й лагідною, а з невістками суворою та злою. вона швидко могла змінити своє ставлення до людини, якщо б побачила, що дружба з тією особою може бути вигідною для неї. це видно у звертаннях до мотрі: «моє золото», «серце», «дитя моє», а згодом: «це не мотря, а бендерська чума»… така людина неоднорідна, і в будь-який момент може підставити іншого заради своєї шкури.

                  людина – це не книга,яку можна прочитати чи вивчити. багато психологів намагались і зараз намагаються дослідити нашу поведінку. утім, я думаю, це неможливо. люди – найнепередбачуваніші створіння на землі. наші вчинки іноді ніяк не можна пояснити чи виправдати. прикладом цього може слугувати герой твору миколи хвильового «я (романтика)». хіба можна було передбачити,що він, котрий так натхненно звеличував    образ своєї матері, безпощадно вб*є її? як можна виправдати цей вчинок? після цього він ніколи не стане щасливим. сліпа віра в абстрактну ідею перетворила його на монстра тоталітарного режиму. і хоча, з самого початку герой твору розуміє,що своїми ж руками заганяє себе у глухий кут, він не зупиняється у руйнуванні доль людей,зокрема і своєї власної.

                  можливості людей безмежні. протягом всього існування, ми повністю змінити життя на планеті, фактично змусили її працювати на нас. людина винайшла ліки, машини, електрику, інтернет… ті речі, без яких ми зараз не уявляємо свого життя, ніколи б не з*явились на світ, якби не було б тих геніїв, завдяки яким ми маємо все це добро. але вже неодноразово психологами було доведено, що будь-яка людина має  достатні задатки, тільки необхідно проявити їх.

                  отже, люди – це найзагадковіші та найцікавіші істоти на землі. у їхніх руках знаходиться увесь світ, та тільки від них залежить як вони це  використають.

                                                                                                                                                      к.медовник